Дещо про ідею жіночого руху

Ольга Кобилянська

Сторінка 2 з 2

д. і т. д.

Та річ мається інакше.

Вводячи жінку в життя, природа не питала: "Чи се мужчина, чи жінка, щоби мені наділити їх відповідними здібностями?" Ні — природа казала лише: "Ось ти, і жий!" І тому скажу, що недостаточність тая, брак сили духовної не лежить у жінці яко людині вже з природи, а походить вона і виробляється з, систематично ограниченого виховання, яке одержує вона вже від колиски, котре виховання звертає більше увагу на розвій її чуття, аніж на духовні здібності, характер і силу фізичну, і заглушає, таким чином, усі інші голоси в її душі. Що однак жінка — людина, так само як і мужчина, і вимоги природи в неї такі самі, як її в нього, то її через те треба в таких самих умовах, як і його, виховувати до боротьби за існування, а озброївшися наукою, знанням законів, знанням різних галузей праці, зможе й сама боротись за життєві засоби.

Те все не завадить їй стати щирою люблячою подругою чоловіка і матір'ю дітям.

І так, високоповажана сестри мої, єднаймося, працюймо над собою всіма силами! Не цураймося найбіднішої сиротини. Берімося до різнородної праці, щоб могти стати на власних ногах у житті, щоб могти стати гординею наших батьків, братів, мужів і стати підпорою нашому народові, підвалиною нашої нації, і щоб вона могла славитись своїм жіноцтвом, як своїм найкращим цвітом.

Просвіщаймося, щоб представляти якусь силу, щоб не давати себе вічно а вічно топтати, корити, щоб доля наша не була вічно доля служебниці-жебрачки! Бо чи ж нема в русинки жодної сили, чи нема наклонів до чогось великого, могутнього, а лише наклони до терпіння, " услуги й покори?! Та ні! В нас мусить бути сила, мусить бути будучність,— лише звернімось самі до себе та пам'ятаймо, що господь бог наділив нас тими самими здатностями, як і других, і що ми лише досі спали.

Не правда ж, дорогі сестри мої, що ми досі лише спали, і що в нас є сила?

Тим, котрим думки мої видалися б засміливі і зановомодні пригадаю слова великого поета англійського, а то Шекспіра:

Erfüllen wir, was Sitte stets begehrt,

So bleibt der Staub des Alters unversehrt;

Wenn Irrtum aufgehäuft zu Bergeshön’n,

Kann seigend Wahrheit nimmer mehr besteh’n!***

("Коріолан")

примітки:

* — Час – це сфінкс, що кидається у прірву, коли розгадано його загадки (нім.).

** — Попурі (франц.).

*** — Коли б за звичаєм ми всюди йшли,

То пил століть лежав би непорушно,

І стільки б накопилось помилок,

Що й істина сховалась би під ними. (Переклад з англійської).

1 2