Він важко дихав через ніс, і глибока мука вимальовувалася йому на обличчі.
З його белькотання зрозуміли тільки, що там є ще люди і що їх треба вирятувати, але ніхто не зважався йти.
Ахметка зник знову. Шахтарі похитали головами, підняли непритомного й положили в кліть, давши гасло на підіймання вгору.
Незабаром в шахту спустився інженер з робітниками.
Цілий день і ніч тушили пожежу, поки нарешті пощастило припинити огонь. Коли трохи провітрили шахту й пішли тією печерою, де працювали, рубаючи вугілля, шахтарі, то побачили, що вони щільно замурувалися од диму, грудками вугілля й глею. Гукнули й почули відповідь.
— Дяка Господові, живі,— промовили робітники, здіймаючи шапки й хрестячись.
Почали розбирати складену нашвидку пересічку й рятувати тих, що ховались за нею.
— Де ж це Ахмет? — озирався, придивляючись у всі закутки, штейгер і розповів інженерові про те, як сміливо Ахметка кинувся крізь огонь, щоб рятувати товаришів одного проніс крізь огонь на своїх плечах, але більш не вертався,— певне, десь задихнувся в диму,
— Гей-ей! — почулося з бокової печери.— Тут людина лежить непритомна.
Штейгер побіг на голос.
— Хто там,— спитав він, побачивши старого конюха Антипа, що, присвічуючи лампочкою, придивлявся до лежачого з розкинутими руками татарина.
— Ахметка, ваше благородіє.
— Живий?
Дід Антип нахилився й засунув руку Ахметці за пазуху.
— Так точно, живий ще.
Ахметку підняли й видали нагору, де купчилось багато робітників, жінок, дітей. Жінки й діти плакали, думаючи, що їхні чоловіки й батьки загибли в шахті.
До Ахметки підійшов лікар і почав клопотатись коло нього.
Він скоро очуняв на свіжому повітрі. Лікар звелів перевезти його в лікарню.
Коли татарина поклали на візок, то підійшов якийсь робітник, обняв його й поцілував.
— Спасибі, Ахмете,— промовив він,— коли б не ти, то, може, довелося б і дуба дати в шахті.
Ахметка здивовано розплющив очі, глянув на шахтаря й приязно посміхнувся: він не звик до такої ласки.
Ахметка вже другого дня вийшов з лікарні. Йому дали роботу у шахті. Шахтарі більш не глузували з "невіри", а дітки сміливо йшли до рук і грались із ним.
Ахметка більш не журився...
[1] Так вимовляли робітники слово магометанин.— Приміт. авт.
[2] Кліткою шахтарі спускаються в шахту.— Приміт. авт.