Не хочу. На щось колюче сів, коли оті цілувались... Бач, яка жінка в мене, нема того, щоб під тином прибрати.
Входить Корній, широкоплечий, здоровенний дядюга.В руках величезний дрючок, під пахвою згорнутий лантух. Говорить крізь зуби, ходить трохи нагнувшись, наче когось підстерігає.
Корній!
О н и с ь к о. Заховаймось!
К о р н і й. Хто тут, признавайсь! Що я вам, мальчик?!
О н и с ь к о. Ти що?
К о р н і й. Доброї ночі...
Т а р а н. Здоров! На варту йдеш?
К о р н і й. А куди ж — на вечорниці?!
О н и с ь к о. Може, там від комори тільки дух лишився, а ти сунеш так пізно.
К о р н і й. Чужі не прийдуть, а свої багато не візьмуть!
Т а р а н. Воно так. Ти теж, бачу, мішечка прихватив?
К о р н і й (спідлоба блимнув очима). Твої трактори в мішок не повкидаю, не бійся! Бувайте!.. (Пішов нагнувшись).
О н и с ь к о. Корній — страшенної сили чоловік. Позаминулого року спав під скиртою. Мабуть, теж сторожував. Коли це підійшов бичок-бузівок і наступив йому на спину. Корній як схопиться, як свисне бузівка у вухо, так бідолашна скотина і впала з усіх чотирьох.
Т а р а н. Ото сила!
О н и с ь к о. Ледве відходили. І досі в бика контузія. То ні з того ні з сього почне головою мотати, ніби його гедзі кусають, то стане серед дороги і реве мов навіжений. А побаче Корнія — в ліс тікає, сердега.
Т а р а н. І не дивно, що в Корнія здоров'я, — шостий рік сторожує. Вночі на роботі спить, а вдень — дома. Правда, й заробітки такі...
О н и с ь к о. В нього жінка ланкова. Щороку трудоднів по шістсот виганя.
Т а р а н. Коли жінка хороша — можна бути при здоров'ї! (Позіхає). Бувай!.. В сон кидає...
О н и с ь к о. А мо', заспіваємо? На пісню тягне.
Т а р а н. Мені ще дома доведеться співати, бодай не діждати ворогові такої пісні.
О н и с ь к о. Бувай. Жаль мені тебе, до сліз жаль! Але сам винуватий — ліберал!.. (Виходить).
Т а р а н. Тьху! І видере ж таке противне слово — "ліберал"! Чортзна-що! (Відчиняє хвіртку).
В цей час чути голосне: "Ку-ку-рі-куі"
А здох би ти, проклятющий, розкричався!..
З хати виходить Одарка, легко одягнена, коса впала на плече.
О д а р к а. Знову лементуєш серед ночі?
Т а р а н (обурено). І коли ти того півня заріжеш? Скільки разів треба наказувать?!
О д а р к а. Причепився до півня! Поперек горла він тобі став?!
Т а р а н. Це не півень, а диявол з кнопкою. Тільки відчиниш хвіртку, вже й горланить.
О д а р к а. Північ, то й горланить.
Т а р а н. Чого ж сусідський мовчить?
О д а р к а. У сусідів немає півня.
Т а р а н. І нам він ні до чого!
Далеко на селі чути півнячий переспів.
О д а р к а. Чуєш, скрізь співають.
Т а р а н. Мені до чужих півнів діла немає, а своєму я господар! Сказав заріж — і крапка!
О д а р к а. Вгамуйся, люди почують.
Т а р а н. Хай чують, яка в мене жінка. На роботі не була?
О д а р к а. Ні.
Т а р а н. Соромиш мене перед людьми!
О д а р к а. Дома тієї роботи зібралось — на трьох стане. Хліб пекла, білизну попрала, Наталочці плаття пошила, хату підмазала, поприбирала...
Т а р а н (перебиває). Та-та-та! Заторохтіла! Переробилася! Знаю — в холодочку вилежувалася! В гамаку гойдалася?! Купив я його, дурень, на свою голову! Сама хоч би причепурилася...
О д а р к а. Покрутився б, як я, та спробував чепурним та охайним в холодочку вилежуватися! Побачила б я, на кого ти був би схожий... коли б був на моєму місці.
Т а р а н (сміється). На твоєму місці? Оце налякала! Та якби я був на твоєму місці, у мене б усе (жест)... кипіло, а я лежав би та посвистував. (Сміється). Придумала, що сказати. (Іде до гамака, знімає піджак, кидає його на гілку дерева, лягає). Оце так втнула — "на моєму місці". (Сміється).
Одарка виносить з хати ковдру, кидає в гамак.
О д а р к а. Вкрийся, під ранок холодно буде.
Т а р а н. Кажеш, якби побув... хе-хе-хе... (Вже крізь сон). На... тво...єму... міс...ці... Гм-м-м!..
Затемнення
КАРТИНА ДРУГА
Пізній ранок. Таран сидить на ослінчику біля столика. Ще не проспався, ніяк не второпає,
що йому каже Онисько.
О н и с ь к о. Миколо! Миколо! Миколо! Та прокинься ти, голова — два вуха. (Трясе його за плечі).
Т а р а н. Не буркай мене. Вчора обійшов техніку — все в ажурі...
О н и с ь к о. Ти можеш розплющити очі і вислухати мою трагічну звістку?
Т а р а н. Не можу. Голова! (Жест). А в голові — трибки крутяться нахолосту, свічки замокли, зажиганіє не працює — потрібен капітальний ремонт. (Хапає пляшку зі столу).
Онисько (вириває пляшку з рук Тарана). Вгамуйся, зараз не до цього... (Понюхав). І потім — це олія!
Т а р а н. Так що сталося?
О н и с ь к о. Повний переворот!..
Т а р а н. Який переворот?
О н и с ь к о. Чи хтось написав, чи наговорив на нас. Словом — біда. Скликають сьогодні чуть світ правління, представник з району приїхав, і почалось...
Т а р а н. Переворот, біда, представник... Нічого не второпаю. Кажи толком.
О н и с ь к о. Сказали так: чоловіки стають тепер жінками, а жінки — чоловіками. От!
Т а р а н (очманіло дивиться на Ониська, трохи відсовується від нього, потім встає, знімає рушник, який лежав на перильцях ганку, вмочує у відро, кладе Ониськові на голову). Біла гарячка, брат, діло погане. Та не журись, пройде!
О н и с ь к о (намагається зірвати рушника). На біса мені твої компреси? Діло говори, що робити маємо?
Т а р а н (тримає його за руки). Заспокойся! Мені теж таке було після звітно-виборних, пам'ятаєш? Ми тоді критику замочили добренько. Прийшов я додому, ліг, дивлюсь — в усіх закапелках сидять чортенята і лущать насіння. От де страху набрався, ледве не вив. Так що сиди тихо — повинно пройти.
О н и с ь к о. Та не здурів я, хочеш — перевір; у мене в бригаді сімсот п'ятдесят гектарів землі, сто тридцять працездатних, чотири трактори, в двох поплавились підшипники...
Т а р а н (здивовано). Говориш ніби нормально. Але як же це, що ми будемо жінками?
О н и с ь к о. Та не жінками, а просто: де були ми — там стають вони, де були вони — там стаємо ми.
Т а р а н. Хто "вони"?
О н и с ь к о. Жінки!
Т а р а н. Жінки? Як?
О н и с ь к о. А ось так: головиха вже стала головою.
Т а р а н. А він?
О н и с ь к о. Дома сидітиме.
Т а р а н. Чим же йому погано?
О н и с ь к о. Йому — ні. А іншим? Корній, приміром, буде ланковим, а Корніїха — сторожем.
Т а р а н (зайшовся сміхом). Здорово! Давно б так!
О н и с ь к о. Зачекай сміятися, я не про всіх сказав. Бухгалтером буде Аристархова жінка, а його — на свиноферму.
Т а р а н (ще більше сміється). Аристарха?.. На свиноферму?.. Туди к бісовому батькові — він же не зможе нагнутися! З його фігурою він усіх свиней поперелякує.
О н и с ь к о. Свирид-обліковець пішов на інкубатор.
Т а р а н. Чекай, чекай! Обліковці?
О н и с ь к о. Жінки!
Т а р а н. Сторожі?
О н и с ь к о. Жінки!
Т а р а н. Актив? Керівний склад? Командування колгоспу?
О н и с ь к о. Жінки!
Т а р а н (сміється). Жартуєш.
О н и с ь к о (сердито). Гиготиш, а мені не до жартів. Думаєш, легко буде оцими руками вим'я коровам викручувать?
Т а р а н. Замість Уляни?
О н и с ь к о. Ну да! Уляна — бригадиром тепер.
Т а р а н. От сміхота! Одарко, а йди-но сюди, послухай, що Онисько розповідає. Одарко!!
О н и с ь к о. Кричи дужче!
Т а р а н (кричить). Одар-ко-о! Де ти там запропастилася? От клята жінка, мабуть, спить?!
О н и с ь к о. Вона вже давно ходить по колгоспу гоголем. Як-не-як — завмеханізацією!
Т а р а н. Моя Одарка?
О н и с ь к о. Та твоя ж...
Т а р а н. А я?..
О н и с ь к о. Ти будеш на різних роботах — старшим куди пошлють. Бери, чоловіче, сапу — і в поле!
Т а р а н. Я?
О н и с ь к о. Ти!
Т а р а н. Сапу?
О н и с ь к о. Сапу!
Т а р а н (зриває з Ониськової голови рушника, обмотує собі голову). Хи-хи-хиІ А ти часом не той... Не з похмілля? Поклянись!
Онисько робить виразний жест клятви.
(Схоплюється, біжить до хати, виносить у тремтячій руці папірець). Читай-но, що вона пише.
О н и с ь к о (бере папірця, читає). "Микольцю..." (До Тарана). Ач яка ласкава стала. (Читає далі). "На сніданок звари куліш, на обід — борщ. Заріж зозулясту курку, вона не несеться. Кашу молочну звари. Та не забудь нагодувати порося. Для корови нарви трави в лузі. Курям намни кукурудзи, каченятам змішай сир з вареною картоплею. Вранішнє молоко не забудь поставити в погріб. Поки Наталочка спить, город прополи, а то забур'янився. Коли Наталочку у дитсадок вестимеш, умий, причеши, кісники випрасуй. Та гляди, щоб на роботу не запізнився..."
Т а р а н (поки Онисько читає, загинає пальці, перераховує, що треба зробити, потім сердито). Та що вона?..
О н и с ь к о. Ах, патлате плем'я! Слухай, що далі пише:
"Збігай до Ониська, розбуди! То ж таке ледащо, що до півдня спатиме і на ферму запізниться".
Т а р а н. А скільки воно зараз?
О н и с ь к о. Пів на десяту.
Т а р а н ( хапається за голову). Що ж його робить?
Реве корова.
О н и с ь к о. Корову доїти пора.
Т а р а н Кажеш, доїти треба? (На хвилинку замислюється, потім рішуче). Добре, Одарочко, подивимось, якої ти ввечері заспіваєш! Побачимо, чия зверху буде!.. А мені... Доїти так доїти!
( Хапає відро, хоче бігти).
О н и с ь к о (бере його під руку). Стривай!
Т а р а н. Чого?
О н и с ь к о. Дихни!
Т а р а н (дихає). Ну?
О н и с ь к о (морщиться, відвертає голову). І не думай отак до корови йти. (Нахиляє голову). Помацай!
Т а р а н (мацає). Гуля! Звідки?
О н и с ь к о. Теж пробував доїти. Пішов на ферму замість жінки. Думаю — не святі горшки ліплять. Підходжу до рябої. Може, знаєш, рекордистка наша?
Т а р а н. Ну?
О н и с ь к о. Тільки присів біля неї, а вона повертає свою мордяку, дивиться... Я їй по-свійському: "Чого витріщилась?" А вона як дригне та ратицею по голові! Віриш, аж каганці в очах засвітилися. Очуняв трохи — до другої. І та мене почастувала, до третьої — те ж саме. "Чого вони показились?" — думаю. Коли це Лукерка роз'яснила: "Скотина перегару не терпить!" Зрозумів? Тобі, голубе, і близько до корови підходити не можна, від тебе...
Т а р а н (затуляє долонею рота, дихає). Справді. Що ж робити? Ага! (Біжить до хати, повертається з пляшечкою одеколону). Зараз заб'ємо вражий дух! (Надпиває). Пахне погано, а на смак нічого.
О н и с ь к о. Дай попробую. "Шипр". (П'є). Гу-у-у! Неважне!
Т а р а н (плямкає губами). Ще трохи вип'ю, у корови ніздрі великі — почує. (П'є, кривиться менше).
О н и с ь к о.