На щоках з’явилася лукава ямка. Валерій подивився на цю ямку і засміявся.
— Все зрозумів, Вікторія! Віта… — ніжні, додав він. — Ми забули…
— Ну… — червоніючи, прошепотіла Вікторія.
— Ми забули… поцілуватися… Так?..
Вікторія мовчки стала навшпиньки, обвилася худенькими руками навколо шиї Валерія. Він схопив її в сильні обійми, підняв, як пір’їнку, і завмер в гарячому поцілунку…
…А через півгодини розумні істоти — господарі планети — бачили, як величезна зелена тінь метнулася по чорній рівнині і гігантський зорельот людей Землі у вихорі вогню відлетів у фіолетове небо в напрямі до Сонця…
....................
…Земля заспокоїлася. Відбулося кілька надзвичайних засідань Всесвітньої Академії з приводу незвичай-ної космічної події. Валерій Тригуб і Вікторія Деніс виступили на засіданні і розповіли про нову планету і ви-соку культуру тамошніх розумних істот…
На протязі року вчені всього світу слідкували в потужні телескопи, як нова планета по довгій спіралі входила в площину обертання планет, сповільнюючи політ до нормальної швидкості, з якою Земля оберталася навколо Сонця.
Згодом нову планету люди Землі бачили неозброєним оком Вона ставала все яскравішою, сяяла в небі майже так ясно, як Венера, а потім наблизилася до Сонця і зникла за центральним світилом ..
Це прийшла мить торжества Розуму. По орбіті Землі з другого боку оберталася навколо Сонця нова пла-нета — сестра Землі. Потужні прилади відновлювали атмосферу планети, вироблюючи кисень і азот в реакціях неймовірних масштабів.. Незабаром над планетою засиніло небо, на поверхню з підземних заповідників були випущені тварини; знову на широких просторах планети були посаджені ліси і посіяні трави. Поля, які довгі століття пустували в холоді міжзоряного простору, тепер давали перший урожай під життєдайними променями Сонця.
Діти, що народилися в підземеллях, в захваті простягали руки до Сонця, жадібно дивлячись на небачене явище… Та навіть дорослі, що пам’ятали своє тьмяне червоне світило, яке не давало ні світла, ні тепла, відчув-ши животворне тепло Сонця, були щасливими. Вони знали, що тепер довгі мільярди років можна жити і спо-кійно працювати. Крім того, блукаючи в міжзоряних просторах, розумні істоти знайшли подібних до себе — людей Землі.
Струмки Розуму зливались в потужну ріку, яка, безперечно, вела в океан Безкінечності.
Починався новий період існування розумних істот в системі Сонця. З Землі на нову планету вилітали ко-раблі з інженерами і вченими, які бажали ознайомитися з високою культурою своїх космічних братів.