Він так і зчепився в неї: "Оце добре ви, хлопці, надумали! Кашу так кашу! Приходьте завтра і прихватіть хлопців, котрі найголосніші. І Ялисоветі Сиротенковій перекажіть, щоб прийшла з раннього ранку".
Та й прийшла. Вирушили вони з Мартиновичем на базар — пшона купують, курей, м'яса, крашанок, карасів цілий кошик великий нагилили! Дома у Мартиновича Ялисовета курей попатрала, рибу почистила, м'ясо помила — і все жужма повкладала в цеберку, а цеберку на кабицю!
Прийшли тоді на святкування до Порфира Денисовича Григорій Ілліч Балковий, Іван Антонович Балковий, Андрій Максимович Калюжний, Семен Васильович Височин.
Григорій Ілліч і Андрій Максимович пішли з Мартиновичем до крамниці, принесли сулію горілки, сулію вина, цеберку пива. М'ясне, рибу й крашанки Ялисовета виклала у великі череп'яні миски. Порфир Денисович виніс для горілки невеличкі чарочки, для вина й пива — склянки. Пив хто скільки хотів. Спочатку виїли те, що містилось у цеберці, потім взялися до череп'яних мисок. Порфир Денисович горілки зовсім не пив, випив трохи вина. Випивали й гуляли до вечора, співали кріпко. Перед вечором зійшли на батькову могилу і там проспівали "Як умру, то поховайте" 136. Добру пам'ять про себе залишив Порфирій Денисович у своїх садоробів!
Складна психічна організація, вражена хворобою, все життя підштовхувала Порфира Денисовича на пошуки Устен-ських книг. Він опитав тисячі людей, назбирав гори матеріалів. Дещо з цього вченим пощастило відібрати й видати. На початку віку вийшли два томи записів Порфира Денисовича 137. Серед звичайних етнографічних матеріалів там можна знайти унікальні речі, наприклад, розповіді про заробітчанське життя в Одесі, про роботи на завантаженні суден пшеницею, про те, як споконвічні степовики наймалися матросами ка вантажні кораблі, супроводжували їх в італійські й французькі порти, отже, ставали матросами і пишалися один перед одним, бо як один казав: "Я був в Італії і далі", то другий відповідав йому: "А я був в Парижі і ближче!"
Видаючи ці томи, вчені, звісно, порушили химерні настанови етнографа, зробили все на своє розуміння. Порфир Денисович образився, замкнувся перед людьми, і колосальні етнографічні записи його стали набутком мишей. Помер він у 1933 році. Хто каже — з недогляду, хто твердить, що став жертвою злодіїв. Говорять також про таємницю рояля: начебто грабіжники, відкривши віко його, знайшли там п'ять тисяч золотом! О доле людська, яка складна й суперечлива ти буваєш!
І все це ти, мила, чарівна Червоноградщина! Та хто знає про ті домашні злигодні, кому, крім новелістів, діло до таємниць чорного рояля, бо це курява в літній день, порох. Махнув крилом час, і де воно зсе? А томи записів Порфира Денисовича, а його такі шедеври, як портрет Ф. Мигаля (олівець, 1880 р.) 138, є окрасою рідної науки, рідного мистецтва!
От і наближається наша подорож до кінця. Багато спогадів підняла вона з дна душі. Та душа людська невичерпна, бо немає нічого за неї багатшого, а надто коли її опромінить тепло рідного краю.
1927—1970 рр.
1 Первомайський Леонід Соломонович (справжнє прізвище, ім'я, по батькові — Гуревич Ілля Шльомович; 1908—1973)—український радянський письменник.
2 М о н н а-В анна, Джоконда — один із найвідоміших портретів Леонардо да Вінчі (1452—1519), в якому майстер передав жіночність молодої флорентійки Монни Лізи, а в посмішці відтворив складність її психологічного стану. Написана бл. 1503 р., нині картина зберігається в Луврі.
3 ...я к у Харков і,— на Холодній горі, на Пісках, на Бурсацькому спуску...— Йдеться про історичні місця Харкова, пов'язані із ранньослов'яиськими поселеннями, на місці яких жили люди ще за скіфських часів (VI—НІ ст. до н. е.). Про це свідчать і численні археологічні пам'ятки.
4 Новосел івка, Мерефа, Валки, Просяне, Біда, Старо в і р і в к а, Верб и ще, Червоноград — міста й населені пункти Харківської області в районі будівництва Мерефо-Херсонської залізниці. Новоселівка — село, що входить до складу Чернещинської сільської Ради Красноградського району; Валки — місто районного підпорядкування, одне із стародавніх поселень Слобідської України. Просяне — село, центр Просян-ської сільської Ради Нововодолазького району, Старовірівка — село, центр Старовірівської сільської Ради Нововодолазького району, розташоване вздовж річки Берестової.
5 Водолаг а.— Мається на увазі Нова Водолага, селище міського типу, адміністративний центр Нововодолазького району, розташоване в долині ріки Вільховатки. Через селище проходить залізниця Харків — Дніпропетровськ. Заснована як волосна слобода близько 1675 р. селянами й козаками Харківського полку на т. зв. Муравському шляху. Харківський полковник Григорій Донець збудував тут фортецю, де козаки несли сторожову службу. Назва слободи походить від річки Водолаги.
6 Золота Мекка — місто на заході Саудівської Аравії, де народився засновник ісламу Мухаммед. З VII ст.— священне місто мусульман і місце їхнього паломництва.
7 ...м чали у Водолагу через фронти "республіки" і навіть "монархії" — була ж така старовірівська монархія! —У квітні 1918р. Нову Водолагу окупували війська німецьких імперіалістів та гетьманські полки Скоропадського. Було відновлено буржуазно-поміщицький лад і встановлено режим кривавого терору. В результаті виступів селянських мас і трудящих Нової Водолаги у січні 1919 р. вона була звільнена Червоною Армією. У вересні 1919 р. Нова Водолага зазнала нападу з боку банд генерала Денікіна, армія якого захопила майже всю Україну. У грУДн* 1919 р. Червона Армія за допомогою партизан звільнила Нововодолазьку волость від денікінців; на початку 1920 р. проведено перерозподіл землі, націоналізовано власність місцевих багатіїв.
8 Біплан — літак з двома крилами, розміщеними паралельно одне над одним.
'"Ой зійди, зійди, ясний місяцю, як млиновеє коло" — українська народна пісня.
10 Губенко Федір Михайлович — брат Остапа Вишні. ,11 Губенко Павло Михайлович (літературний псевдонім — Остап Вишня; 1889—1956) — український радянський письменник, сатирик і гуморист. Незаконно репресований у 1933 р. В засланні перебував по 1943 р. Реаб;іХований в 1955 р.
п Г у б е и к о-М аслюченко Варвара Олексіївна (1902—1983) — дружина Остапа Вишні.
13 Р у ш н и ц я-з ауерка три кільця, дванадцяти а...— Мисливська рушниця, виготовлена на фірмі Зауера (Німеччина).
14 "Віст і" — мається на увазі українська республіканська газета "Вісті ВУЦВКу", яка почала виходити у Харкові в березні 1919 р.; у Києві виходила в 1934—1941 рр., а 14 травня 1941 р. була об'єднана з газетою "Комуніст".
15 Хрест ище — село, центр Хрестищенської сільської Ради. Розташоване на північному заході Красноградського району Харківської області.
16 Вербівка — село, центр Вербівської сільської Ради Балаклійського району Харківської області
17 Карлівка — населений пункт Харківської області.
,8 Сахновщина — селище міського типу, районний центр. Залізнична станція. Заснована по початку 90-х років ХЇХ ст. як хутір Кобелячан. Назва походить від прізвища поміщика Сахновського, через маєтки якого було прокладено залізницю.
19 Павлоград — місто обласного підпоря/псування Дніпропетровської області, райцентр. Розташоване ка річці Вовчій. Залізничний вузол. Засноване як військове укріплення в 1780 р.
20 ...о дин син — Юхи м.— Йдеться про батька письменника Юхима Гавриловича Сенченка.
21 ...в ід Кубані до Зеленого Клина — десь отам на Амурі.— Зелений Клин — район у Приамур'ї, місце розселення українців.
22 Іван ївженко — так прозивали на селі майбутнього письменника І. Сенченка. Прізвисько утворено зід Імені його рідної бабусі — ївги.
23 У 1921 році той Іван вийшов із Шахівки, став на межі рідного села і, не перехрестившися навіть, пірнув у житт я.—1921 р. І. Сенченко переїхав до Харкова, де працював продавцем книг, бібліотекарем, учителем, викладачем української мови у робіт— ничому гуртку. Тут почав писати і перші дописи в газету "Селянська правда" та "Вісті ВУЦВКу".
24 Бузівка — залізнична станція у Зачепилівському районі Харківської області.
25 Попівка — населений пункт Наталинської сільської Ради Красно— градського району Харківської області.
26 Т о к а р і в к а — село, центр Токарізської сільської Ради Куп'янського району Харківської області.
27 Земська управа — виконавчий орган земських установ у Росії 1864—ї917 рр. (на Правобережній Україні — з 1911р.), що відав справами земства.
23 ...ф ілія державного банк у...— Підприємства для організації руху позичкових капіталів, сприяння концентрації і розвитку капіталісти'зного виробництва. 1860 р. створено державний банк, який став центральним емісійним банком Росії. Мав Харківську, Київську та Одеську контори і 24 філії.
...ф ілія Російськ о-А зіатського банк у.— В 60—70-х роках ХЇХ ст. створюється ряд великих комерційних банків і товариств взаємного кредиту. Характерною їх особливістю була залежність від іноземного капіталу. Через акційні комерційні банки іноземний капітал оволодівав важливими галузями російської промисловості.
30 Селянський б а н к.— Створений у 1883 р., банк посідав значне місце в мережі кредитно-кооперативних установ, зокрема задовольняв потребу селянської верхівки в кредиті.
31 Сам оки ш (Самокиша) Микола Семенович (1860—1944) — український радянський живописець і графік, академіх Петербурзької Академії мистецтв (з 1890 р.), заслужений діяч мистецтв РСФСР (з 1937 р.), лауреат Державної (тоді Сталінської) премії СРСР (1941).
32 С л а с т і о н (Сластьоя) Опанас Георгшович (1885—1933) — україн— ський живописець, графік, архітектор, мистецтвознавець і етнограф. Автор жанрових картин з народного життя, портретів українських кобзарів, ілюстра— цій до творів Т. Г. Шевченка.
33 Князь Свят он о л к.— О-гевидяо, йдеться про хнязя туровсьхего (938—1015) і великого князя київського (1015—1019), сина Володимира Святославовича. 1015 р. у міжусобній'боротьбі вбив своїх* братів Бориса і Гліба (за що й одержав прізвисько Святопслк Окаянний) і на деякий час захопив у Кисві великокнязівський престол. Проти Святополка Окаянного виступив його брат — новгородський князь Ярослав Мудрий.
Князь Святосла в.— Очевидно, йдеться про великого князя київського (945—972), полководця Святослава Ігоровича (?—972 або 973).