Як вийшла з ями, світ мені піднявся. В мене є муж, чесна, добра душа, шанує, любить, береже мене: пилині не дасть на мене пасти... В мене хлопчик, синочок, втіха моя!.. Далі-далі — мені усе легше, усе веселіше. В мене і дочечки. Отто Наталку бачили? Другий год замужем, на Подолі. Отто її і дитина. Друга дочечка підроста і тож буде красива. Мої дочки, кажуть, по мені пішли, у великій славі, — усміхаючись, cee розказовала Галочка. — Старший хлопець, Семен, парень-друзяка. На той год, діждемо, будемо женити. Другі хлоп'ята підростають: інший у реместві, а інший письма вчиться. Батенька поховала, та вже тогді, як огляділася, і у розум прийшла. Нін потішався унучатами, веселився, глядючи, що я перемогла своє лихо і жила у щасті, не думаючи коли-небудь його мати. Благословив нас, дяковав мене, що я не вийшла з своєї долі, не захотіла панею бути, і успокоївся навіки. З Миколою ми живемо, як бог нехай дає і усякому. У нас одна думка, одна воля, одна душа. Нема у нас не тільки сварки або лайки, та й не чули ми один від одного противного слова. Живемо, багатіємо, маємо діточок добрих, слухняних, і за усе хвалимо бога!
— А Семена Івановича часто згадуєш? — запитав я.
— А як же? Усяк день молюся за нього, щоб йому бог послав щастя за те, що він мене хотів, по його думці, щасливою зробити. Тепер, як чую, що він щасливо пожива і що бог і його благословив діточками, такими ж добрими, то мені на серці стало весело. А то, було, не без того, що журюся, не чувши об нім нічого. Весело мені і те, що він мені дякує, що зробила для нього моя щира любов?" [В перекладі на російську мову додано: "Кто научил тебя, Галочка, девушка простая, без образования, без сведений о свете, кто научил тебя так любить? Вот любовь!"]
Сама істинна правда була у сьому, що я отсе розказовав. Ще й теперечки є у Харкові на Гончарівці старі люди, що чули від батьків своїх, а декотрі і самі зазнають сюю Галочку, і що з нею, і як поводилося, її, або панотця її по-вуличному звали і Литвином, так і вона від кого взивалася "литвинівна". Двір Олексія Таранця був саме на вулиці Довгальовка, що на Гончарівці, і часточка його під двором міщанина Головина, супротив Сірикового двора якраз, а більша часть відійшла на площадь, де стоять жандарські конюшні.
Обіщався мені чоловік і тих пісень достати, що на Галочку Таранцівну поскладали тогді люди, усе вихваляючи її, яка то вона була красива. Так коли достане, то я їх де-небудь приткну, щоб нашої Гончарівки слава не гинула.
У 1839 — 1840 рр. Квітка-Основ'яненко на основі повісті "Щира любов" написав драму "Щира любов, або Милий дорогше щастя" (цензурний дозвіл датовано 21 травня 1840 p., надрукована у виданні "Южный русский сборник. Издание Амвросия Метлинского", Харків, 1848, с. 1 — 88). І хоч у драмі з'явилися нові персонажі, її концепція залишилась без зміни. П'єса з великим успіхом йшла на сцені Харківського театру в постановці трупи Л. Ю. Млотковського. Вона зацікавила О. М. Островського, і в його переробці під назвою "Искренняя любовь, или Милый дороже счастья" була поставлена в 1852 р. на сцені Великого театру у Москві. Роль Олексія Таранця з успіхом виконував видатний російський актор M. С. Щепкін.
notes
1 — Смирницька Єлизавета Миколаївна — племінниця Г. Ф. Квітки-Основ'яненка.
2 — Мова йде про Паніна Петра Івановича (1721 — 1789) — російського генерала, який зіграв видну роль під час Семилітньої війни 1768 — 1774 pp., взявши штурмом фортецю Бендери.
3 — Об Євдокії — за церковним календарем 13 березня.
4 — Четь мінея (четьї мінеї) — збірники житій святих, повчань, казань.
5 — Шльонськ — тобто Сілезія — історична слов'янська область у верхній та середній течії Одри. Тут бували великі ярмарки.
6 — Так називалися студенти різних класів тодішніх семінарій і духовних училищ.
7 — Теплого Олексія — за церковним календарем 29 березня.
8 — Курязький монастир біля Харкова, заснований в 1663 р.
9 — Хорошів (Хорошеве) — було відоме Хорошево-Вознесенським жіночим монастирем, заснованим на місці стародавнього городища. Тепер селище Харківського району Харківської області.