Той занепокоївся, бо розумів, що Ісус невинна жертва фарисеїв. І знову звертався до юрби, переконуючи їх відпустити Спасителя. Але, підбурюваний фарисеями, натовп вимагав відпустити убивцю Вараву і смерті Ісуса.
Скатованого, замордованого Ісуса перевели до Преторії, там зірвали з нього одяг і, щоб принизити, одягли в пурпурову брудну подерту мантію, сплели корону із колючої тернини і натягли йому на голову. Гострі колючки пробивали тіло аж до кісток, боляче ранили вуха, очі. Замість скіпетра всунули у зв'язані руки очеретину. Натовп оточив Його, змагаючись у богохульстві, безжально мордували його, були, мов навіжені, бо всіх опанував Люцифер. Пілат думав, що вигляд скатованого закривавленого Ісуса може зворушити і присоромити серця цього немилосердного народу, підвів його до вікна і гукнув до натовпу:
— Ось чоловік.
ВІН НЕВИННИЙ!
Але народ лишився невблаганним. Божа Мати, побачивши замордованого сина, упала на коліна, відкрито віддала йому шану, належну Богочоловікові, до неї прилучилися святий Іоан зі святими жінками і їх ангельський супровід. Пілат був обурений жорстокістю іудеїв, але їх не можна було ублагати, тоді він попросив води, умив руки і сказав:
— Немає моєї долі вини у смерті цього праведного Чоловіка, котрого ви осудили. Дивіться, що чините, бо я омиваю мої руки, щоб ви могли зрозуміти, що вони не заплямовані кров'ю Невинного.
Так Пілат цією церемонією хотів і бажав виправдати себе і перекласти всю вину на юдейських старшин і народ, що вимагав смерті Ісуса. Засліплені ненавистю, юдеї згодилися з цим, вигукуючи:
— Нехай його кров впаде на нас і наших дітей! (Матвій, 27, 25).
ХРЕСНИЙ ШЛЯХ
Присуд Пілата проголошено, і важкий хрест із твердого дерева 4,5 метра завдовжки поклали на скалічені плечі Спасителя. Для більшого знущання на його шию накинули дві петлі. Безладна темна юрба посунула від дому Пілата до горба Голгофи. Ісус прийняв на свої плечі страшний тягар і заговорив до нього в дусі:
— О Хресте, милий моїй душі, приладжений тепер і готовий вгамувати Мою жагу! Прийди до Мене, щоб Я міг бути взятий у твої руки... І, щоб прикріплений до них, немов на вівтарі, зістав Я, прийнятий Отцем Предвічним, як Офіра для повсякчасного примирення Його із людським родом. Щоби на тобі вмерти, Я зійшов з Небес і прийняв вразливу смертну плоть; бо ти повинен бути отим жезлом, з котрим восторжествую Я над всіма ворогами, тим ключем, котрим я маю відімкнути браму Неба для вибраних усіх" (Ісая, 22, 22). "Прибіжищем, в якому винуваті сини Адама знайдуть милосердя і, — домом скарбів для збагачення в їх бідності. На тобі Я бажаю превознести й прикрасити неславу і ганьбу поміж людьми, щоб Мої приятелі могли приймати їх весело, і йти за Мною по стежині, котру завдяки Тобі, Я для них відкрию. Мій Отче і Предвічний Боже! Я визнаю Тебе, як Господа Неба і землі" (Матвій, 11, 25). "Віддаючи себе під Твою власть і Божественні бажання, Я беру на свої плечі дерево для жертвування Моєї невинної і вразливої людської природи і приймаю його по добрій волі для спасения людей. Прийми ж, Предвічний Отче, цю пожертву, як згідну із Твоєю справедливістю, щоб від сьогодні і надалі вони не були більше слугами, а синами і наслідниками Твого Царства зі Мною разом" (Рим. 8, 17).
СПІВСТРАЖДАННЯ МАРІЇ
Пречиста Діва своїм Надприродним розумінням знала про все, що відбувалося в серці Господа. Вона в час, коли ганьбили Христа, складала гімни на честь невинності і безгрішності її Сина і Бога. Нею можна захоплюватися, бо, як страждав Христос, так терпіла Божа Матір без відпочинку, сну, їжі, у великих болях, у тривозі за долю його мучителів, невдячного народу і усіх людей, за яких Спаситель ішов на смерть. У цей час Марія вчинила таємне чудо проти пекельних сил. Люцифер, який під'южував і активно співпрацював із катами, коли Ісус взяв на себе хрест, стривожився, відчув незрозумілий страх і кволість, загрозу його пануванню на землі, вирішив утекти у пекло, але Цариця Неба звеліла їм залишитися на місці, бо Господь дав їй доручення втримати нечисту силу на землі, аж до кончини Ісуса. Вони, мов злодії, змушені йти з натовпом, мов злочинці ведені на страту.
СТРАСТІ ХРИСТОВІ
Людські лиходії мучили Ісуса всю дорогу, шарпали його то вперед, то назад, він падав на свої зранені коліна, важелезний хрест ранив плечі, бив по терновому вінку, вганяючи тернини ще глибше у тіло. Вони кидали йому дорожню пилюку в лице, лихословили, плювали в його добрі, милосердні очі. Він падав, тратив дихання. Мати Божа виблагала у Предвічного Отця право стояти під Хрестом, щоб бачити конання Сина. Ангели провели її на зустріч із Сином, і вони мовчки стрінулися страдницькими очима, лиш душі їх до себе промовляли. Пречиста Матір в духу прославляла Сина-Бога, благала послати йому поміч. Отоді трапився Симон із Киринеї, який взяв Хреста на свої плечі. Марія, йдучи за ним слідом, палко молилась, славлячи його подвиг. Бо вибрав він не життя вигод і ніження для плоті, але життя повне трудів і болів. Він своїм страдницьким прикладом учив, як перемагати диявола і самого себе. Він власним прикладом переконував, що перемога досягається тілом через Хрест, через труди, покуту, умертвлення, через приймання зневаг, через все, що є доказом правдивої любові і умовним гаслом вибраних.
ГОЛГОФА
Спаситель прибув на Голгофу, місце безчестя і страти найгірших злочинців, сморід від їх останків затруював повітря. Він прибув спотворений, замордований, зовсім виснажений.
Пополудні кати роздягни Спасителя, здираючи одіж, вони знову відкрили його присохлі рани, завдаючи Йому нового болю, холодний пронизливий вітер посилював його страждання. Святий Хрест лежав на землі, а Господь молився до предвічного Отця, офіруючи Йому себе і свою любу Матінку, своїх апостолів, святу Церкву із спільнотою вірних, все людство. Він просить, щоб Бог відтепер став Отцем їх, як Ти є моїм. І молився за тих, що переслідували Христа, щоб вони були навернуті до правди. Потім його кати поклали на Хреста, відміряли точки для свердління дір для розпинання. Мати тим часом цілувала Його руки з найбільшою пошаною, потішала його перед розп'яттям. Кат прибив йому цвях через долоню, вени і сухожилля обірвалися, друга рука не доставала до цвяха, тоді її натягнули ланцюгом. Великий цвях був загнаний через дві ступні. Всі члени Його тіла кості грудей, плечей, рук, ніг були вирвані із своїх суглобів з обірваними сухожиллями. Тоді вони підтягнули хрест до нижньої діри і підняли його перед очима всіх присутніх.
Юдеї богохульствували, милосердні ридали, чужинці були приголомшені цими нечуваними тортурами. Все це пронизувало серце святої Матері, яке обкипало кров'ю від лютого болю. Потім вони розіп'яли й обох грабіжників ліворуч і праворуч, щоб принизити Спасителя. Фарисеї і священики кидали грудки землі і каміння на Ісуса, промовляючи:
— О ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш його, спаси тепер себе, других спасав, а себе не можеш? Якщо це Син Божий, хай зійде з хреста і ми повіримо у нього" (Матвій, 27, 42).
Обидва бандити теж висміювали його:
— Якщо ти Син Божий, то врятуй себе і нас.
Це найбільше боліло Господу, і високо висячи на хресті, Ісус промовив:
— Отче, відпусти їх, бо не відають, що чинять. (Лука 23, 34).
Це дуже вразило одного розбійника Дизму і він, сповнений жалю і каяття звернувся до Ісуса:
— Ісусе, згадай про мене, як прийдеш у своє Царство (Лука 23, 40-42).
У душах деяких людей, римського сотника почали дозрівати плоди Відкуплення. Але першої ласки удостоївся Дизма, бо почув слова Ісуса:
— Амінь, кажу тобі і сьогодні будеш зі Мною в раю.
Ісус звернув свій люблячий погляд на Матір, що стояла під хрестом із Святим Йоаном і мовив:
— Жено, — ось син твій, — і до апостола Йоана Ось Мати твоя.
Господь не назвав Марію матір'ю, бо звучання теплого слова мати, це б дало Йому полегкість у стражданнях, він бажав випити свою чашу до дна. Була лише дев'ята година дня, а пітьма і неспокій у природі нагадували тривожну ніч. Ісус вчетверте мовив сильно і голосно, щоб всі почули:
— Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув? А потім додав: — Спраглий я.
Кати намочили губку в оцті і піднесли на тростині до його вуст, так сповнилося пророцтво царя Давида.
Вшосте Ісус промовив:
— Сповнилося, — підвів очі до неба і мовив востаннє: — Отче, у Твої руки віддаю мого Духа! і опустивши голову, замовк.
У цю хвилину силою цих Божественних слів люцифер і його демони були скинуті в найбільші провалля пекла, де вони заклякли на три дні.
Свята Марія була свідомою учасницею усіх цих діянь, як Мати Спасителя і сострадальниця в його страстях. Вона, як і Христос, добровільно перейшла через всі його страждання. Невидимо приймаючи всі муки, що він зазнавав із судорогами смерті та страшним болем. Не загинула лише тому, що Найвищий оберігав її від смерті. Пречиста Марія залишалася під Хрестом до самого вечора, аж доки священне тіло було знято з хреста і віддане похованню.
Люцифер і демони три дні не могли прийти до тями, а згодом, оговтавшись, зібралися разом, щоб намислити нові лихі заміри проти Неба. Люцифер вирішив помститися за всі кривди, отримані з рук цього Богочоловіка і його Матері. Люцифер шукав їх з першої години життя, щоб знищити.
ПОРАЗКА ЛЮЦИФЕРА
Але всі його зусилля були марними. Люцифер сказав:
— Бо Ісус подолав мене своєю покірністю, бідністю, роздавив своєю терпеливістю, скинув мене з панування своїми страстями і страшною Смертю.
Не здатні заподіяти шкоду Особі Спасителя, вони всю лють скерували проти людей, підказуючи їм нові забаганки, пристрасті, відродити ідолопоклонство, насаджувати єресі і секти, давати їм у поводирі схиблених осіб, насаджувати збоченства, ненависть, пиху, хтивість, жадобу гонору, багатств, вигод для тіла. Диявол сказав:
— У цій новій церкві я буду кукіль розсівати (Мт 13, 25). Хочу зітерти з їх пам'яті Відкупителя. Це так розгнівить Бога і Спасителя, що він позбавить їх своєї допомоги.
Такі наради тривали майже рік, і тепер ми бачимо плоди трудів Люцифера, йому рідко опираються, забуваючи про вічну смерть душі, за якою на людей диявол чигав так злобно і підступно.
Після смерті Христа дивна тінь покрила землю і темрява тривала три години.