ст.
Спасівка – піст, що припадає на 1 – 15 серпня за ст. ст.
Спектор – інспектор
Спирра – військова одиниця; рота
Спіх – успіх
Сполать – слава, хвала
Справник – у дореволюційній Росії – начальник повітової поліції
Ставник – великий церковний свічник
Стихира – церковна пісня з біблійним сюжетом
Стовбула перекидатися – через голову
Стовпець – тут: вид печива з гречаного борошна циліндричної форми
Страсті – вечірнє богослужіння у передвеликодній (страсний) четвер
Страшна (страсна) свічка – свічка, яка горіла під час церковної відправи в страсний четвер
Субітка – карання школярів по суботах, яке супроводжувалося молитвою "Помни день субботний…"
Сула – судак
Суть – є
Ськати – шукати вошей у чиємусь волоссі; шукати
Тавлинка – табакерка
Тарадайка – легкий двоколісний візок
Тасун – штовхан, стусан
Твар – обличчя
Темп – тут: прийом, роблений рушницею
Тирити – тягти, понад силу волочити
Тирлич – трав'яниста чи напівкущова рослина з яскраво-синіми або жовтими квітами
Титло – надрядковий знак над скорочено написаним словом або літерою, вжитою в значенні цифри
Тресугубий – потрійний
Токмо – тільки, лише
Три листа – гра в карти
Троїста музика – український народний ансамбль, який складається з трьох музичних інструментів, найчастіше з скрипки, бубна і цимбалів
Тропак – український народний танець, близький до гопака
Тяжиновий – пошитий з вибивного або смугастого полотна – тяжини
Убо – отже
Угобзення – возвеличення
Угомбнна палата – карний суд
Уконтентувати – вдовольнити
Уне – щодо (когось, чогось)
Урагова мати – вража мати
Уразівське сукно – просте сукно
Уроки – за марновірними уявленнями – наслання хвороби, кому-небудь поглядом
Утреня – ранкова служба в церкві
Ушестя – церковне свято вознесіння
Флігельман – фланговий солдат, який показував прийоми рушницею
Фофан – дурень, йолоп
Фрунт (фронт) – у шикуванні військ лицева сторона
Фуктель – муштра
Xалавур (халахур) – вітрогон
Халат – старовинний довгополий верхній чоловічий одяг; каптан
Халягура – циганський танець
Халяндра – циганський танець
Хамло – галуззя, хмиз
Xаньки м'яти – байдикувати
Хаптурок (хавтур) – хабар; побори натурою, які брало духовенство
Харцизяка – грабіжник, розбійник
Хатня морква – бурчання
Хватальний – квартальний, поліцейський чин, який здійснював нагляд у кварталі
Хверт (ферт) – стара назва літери "ф"
Хвонарне – податок на ліхтарі
Хляби (хляга) – дощова погода
Хрещення – релігійний обряд, який відправляють над новонародженим або дорослим на знак прилучення до християнської церкви
Хрещик – рід гри, в котрій одна пара гравців ловить другу; танкова гра, під час якої хлопці і дівчата міняються місцями
Хука дати – промахнутися
Xура – валка підвід
Цвяхований – тут: у прикрасах
Цихвіра – цифра
Цілковий – срібна монета вартістю один карбованець
Ціловальник – шинкар; продавець спиртних напоїв
Ціновка – аукціон
Ціновщик – оцінювач майна
Цятатися – грати в чіт і лишку – вгадувати, до пари чи не до пари
Чаплія – кухарське знаряддя, за допомогою якого переносять гарячу сковороду – залізний гак з дерев'яним держалном
Часточка – пожертвування на церкву за упокій душі померлого, а також за здоров'я
Чаятельно – правдоподібно
Чванець – посудина
Черкеска – старовинний верхній чоловічий одяг з сукна з прорізами і відкидними рукавами
Чертог – тут: хата
Черчатий (червчатий) – червоний
Чистий понеділок, чистий четвер – дні тижня великого посту, в які, за настановою церкви, слід тримати все в чистоті
Чмелів слухати – бути в стані запаморочення
Шаг (шажок) – до революції на Україні дрібна розмінна монета вартістю півкопійки; гріш
Шалевий – пошитий з шалі – тонкої, переважно шерстяної тканини
Шерітвас – чан
Шкаповий – пошитий з кінської шкіри
Шквиря – снігова буря; хуртовина
Шкураток – шматок шкіри
Шпетний – гарний, чепурний
Штоф – старовинна міра рідини, переважно вина, горілки, яка дорівнює 1/8 або 1/10 відра; чотиригранна скляна посудина з короткою шийкою, яка вміщує таку ж кількість вина, горілки та ін.
Шуйця – ліва рука
Шумиха – тонкі пластинки золота, якими що-небудь оздоблюють; сріблясті або золотисті металеві нитки.
Шушун – старовинний верхній жіночий одяг – кофта, тілогрійка або сарафан особливого покрою
Ю – її
Юпка – верхній одяг, жіночий – у вигляді довгої корсетки, переважно з рукавами; чоловічий – короткополий каптан, пошитий у талію, із складками і стоячим коміром
Юхтові чоботи – чоботи з юхти – шкіри, яку одержують особливою обробкою шкур великої рогатої худоби, коней, свиней
Ядєніє – вживання їжі
Яти – брати
Ятір – риболовне знаряддя (сітка, натягнена на обручі), що його встановлюють на дні водоймища
Ятка – палатка на ярмарку
Ятрівка – жінка чоловікового брата
Примечания
Вперше надруковано окремим виданням: Козир-дівка. СПб., типография 3 департамента государственных имуществ, 1838, 144 с.
Автограф невідомий.
Присвяту письменник позначив "11-го июля 1836. Основа". Цензурний дозвіл П. Корсакова датовано 9 лютого 1837 р.
"Козир-дівка" – соціально-побутова повість, в основу якої лягли безпосередні життєві спостереження письменника. Працюючи совісним суддею, Квітка зустрічався з численними фактами бюрократизму, хабарництва, зневаги до простих людей. З листування письменника видно, що у своїх творах він використовував матеріали, спостереження, пов'язані з діяльністю в суді. Після того як рукопис було надіслано до Петербурга, Квітка довгий час нічого не знав про його долю. У численних листах він звертався до цензорів І. М. Снєгірьова, П. О. Плетньова, книготорговця І. Т. Лисенкова з проханням прискорити друкування повісті. І лише 26 квітня 1839 р. він пише Плетньову: "Вышла "Козир-дівка" – и судья сердится на меня, что он никогда бубликов не принимает от просителей" (Квітка-Основ'яненко Г. Ф. Зібр. творів. У 7-ми т., т. 7, с. 218).
У журналі "Современник" (1840, т. XVII, кн. 1, отд. "Повести", с. 1 – 103) був надрукований автопереклад повісті, а вже після смерті письменника, в 1858 р., П. Куліш здійснив друге видання твору, в якому до тексту першодруку вніс істотні правописні і стилістичні зміни. Однак у наступних виданнях повість давалася у редакції Куліша, і лише у Зібранні творів у семи томах (т. 3. К-, 1981, с 216 – 260) текст "Козир-дівки" подано за виданням 1838 р.
Після виходу повісті Гребінка у листі до Квітки від 14 вересня 1838 р. з захопленням відгукнувся про новий твір письменника: "Ще недавно отце я вам казав, та й не я один, а всі наші – превелике спасибі за "Козир-дівку"; з біса, десь була гарна дівчина! Я читав ваше також рукописне, у цензурі [...]. Та й подумав: "Господи мій милостивий! Як то народ пише гарно по-нашому..." (Гребінка Є. П. Твори, У 3-х т., т. 3. К., 1981, с. 593). Високо оцінив повість І. Франко. Він писав, що "найглибше до основи тодішнього селянського життя сягають повісті "Козир-дівка" і "Сердешна Оксана" (Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р., с. 89).
notes
1 — Кашинцова Ольга Яківна – племінниця Г. Ф. Квітки-Основ'яненка.
2 — …скажуть: "Лоб!" – тобто пострижуть у солдати.