Любов і популярність його зростали з кожним днем. Звістка про це дійшла до Івана Хрестителя і він сказав: "Слава Богу, я завершив мою місію, приготувавши дорогу для нього Він повинен рости, а я маліти".
Незабаром Ісус із сумом дізнається про ув'язнення Хрестителя. Він сказав: "Йоан докоряв Іродові за шлюб з жінкою його брата, ось причина його ув'язнення".
Христоса чекала велика подвижницька праця, і він йде на північ від Самарії.
МАРІЯ — ВІРНА УЧЕНИЦЯ І СОРАТНИЦЯ ІСУСА
Ісус поспішав до Єрусалима, щоб святкувати там Пасху. За цей час Марія вже позбулася свого дому в Назарет! і пішки йшла за ним всіма шляхами проповідування і навчання, брала саму діяльну участь у навчаннях і просвіченні. Невтомно при всякій погоді йшла вона до людей, несла їм слово Живого Бога, істину, ласку і благодать, з ранку до вечора на ногах, перевтомлюючись над людські сили. Тоді Ісус наказував їй перепочити пару днів, а інколи дарував їй свіжі сили. При тому вона залишалася старанною ученицею Ісуса, не пропускаючи жодної його проповіді. Коли ж не мала змоги бути на проповідях, просила Ангелів переказувати їй слова Учителя. Перед нею були відкриті найменші порухи людської душі, найпотаємніша думка. Її терпіння і страждання на ту пору дивували навіть Ангелів, бо вболівала Мати Божа за кожну душу, яка заблукала у гріхах. За Христом йшли деякі жінки з Галілеї, що були оздоровлені від своїх недуг чи гріхів. Вони склали товариство Пречистої Діви, яка учила їх правді Віри, ходила з ними на проповіді свого сина.
Вражаюче добрі й світлі стосунки склалися у неї з апостолами. Христос, добираючи учнів, вселяв у їх душах шану й почитания Його Матері. Вона їм віддавала тепло свого серця, потішала, вчила, допомагала при потребах, дарувала спокій і радість для кожної душі. Вона знала подальший шлях кожного, тому ревно молилася і просила за їх благо. Особливо чисті, гармонійні стосунки були у неї з апостолами Петром і Йоаном. Петро мав стати Намісником Христа й спільником Церкви, а Йоан названим Сином Марії, а згодом її опікуном. Саме він був духовно найближчий до Марії, найпершим у любові і служінні їй. Хоч це йому не завжди вдавалося, бо Марія була неперевершена у своїй покорі і бажанні прислужитися іншим.
ЮДА ІСКАРІОТ
Складні стосунки були у Марії лише із Юдою Іскаріотом. Спочатку, коли захоплений проникливими проповідями Ісуса, він прийшов до нього з добрими намірами і скоро заслужив ласку, виділявся серед апостолів. Христос оцінив його добрі наміри. Марія теж прийняла його з ласкою, хоч передбачала його зрадництво і кінець. Тому приділяла йому своє заступництво і материнську любов, намагаючись відвернути його від фатального гріха. Він став пишатися своєю духовною досконалістю, любив указувати на помилки співбратів, незначні вади, замість допомогти виправляти їх. Особливо Юда заповзявся на Святого Йоана, вважаючи, що той підлещується до Марії. Це були поки-що невеликі гріхи, але невибагливе ставлення до своїх вад, заздрість, обмова, засудження ближніх пускали у його серці зле осердя і передумови до великого страшного гріха. Він охолов до Бога, з нехіттю ставився не тільки до апостолів, але й до Діви Марії. Мати Божа всіма силами намагалася не допустити його
до упадку, любо промовляла до нього, на деякий час втихомирювала суперечливі думки. Але згодом він все більше озлоблювався, допустив до себе Диявола. Він перестав належно шанувати Матір Божу, докоряв їй. Господь розгнівався на нього, лишив на поталу власним судженням. Його відраза до Пречистої Діви переросла в обурення проти Господа. Але поки що Боже Провидіння не покинуло Юду. Мати Божа лагідно умовляла упокоритися, взяти себе в руки, просити прощення у Спасителя, поки не пізно, обіцяла свою допомогу. За всяку ціну вона не допускала Юду до повного падіння. Але він йшов далі у свій страшний гріх. У час, коли зросла кількість апостолів, Господь вирішив призначити одного з них скарбником, завідувати пожертвами, що йшли на спільні потреби і кесарський податок. Але всі старалися уникнути цієї служби. А Юда висунувся наперед, бажаючи стати скарбником, просив сприяння Йоана, Петра, Матері Божої, але даремно. Милосердний Господь у своїй доброті бажав віддалити цю спокусу і смерть душі Юди, а Мати Божа почала лагідно, як рідного сина, умовляти його схаменутися і встати зі свого упадку. Але Юда образився і розлютився на Святу Марію.
Велике честолюбство і скнарість перемогли і він, прикинувшись овечкою, попросив в Ісуса місце скарбника. Тут Юда збільшив свої гріхи, бо говорив неправду, приховуючи справжні наміри, сподіваючись перехитрити і обдурити Господа. Але Ісус і тут намагався вберегти Юду від загибелі: "Чи відаєш, Юдо, що шукаєш і за чим просиш? Не будь таким жорстоким до себе, щоб клопотатися, намагаючись дістати отруту і зброю, що можуть спричинити твою смерть!" Та Юда лицемірно запевнив Христа, що хоче послужити йому. Так він добровільно відвернувся від світла, знехтував Божу засторогу і сам собі вибрав смерть.
Хай же це буде вічною засторогою для всіх тих, хто живе лише у плоті, забуваючи про небезпеку втратити вічне блаженство.
ЖИВА ВОДА
Проповідуючи і зцілюючи немічних людей, Ісус, йдучи до Галілеї, втомився, сів біля криниці. По воду прийшла самаритянка, бо це було в Самарії, а самаритяни були запеклими ворогами юдеїв. Коли Ісус попросив у самаритянки напитися води, та здивувалася.
— Що, ти, юдей, просиш напитися у мене, самаритянки?
На що Ісус відповів:
— Якби ти знала, хто я, то ти б просила у мене живої води.
— Але криниця глибока, й у тебе немає чим зачерпнути воду.
Відповідь Христа розкриває самаритянці істину, що перед нею Спаситель і "Кожний, хто п'є із цієї криниці, прагнутиме знову, але, хто питиме воду, що я дам йому, ніколи не захоче пити, бо це є дар вічного життя".
Вона побігла до міста сповістити чудову вістку. Прибігли самаритяни і жадібно слухали Божі слова. Два дні ніс слова живого Бога Ісус в Самарії, а потім пішов до Галілеї, прийшов до Назарету, де його радо привітала Свята Матінка.
ЖОДЕН ПРОРОК НЕ МАЄ СЛАВИ У СВОЇЙ БАТЬКІВЩИНІ
У суботу він іде в синагогу, читає їм книгу Ісаї, в якій сповіщалося про прихід Месії.
— Сьогодні сповнилося писання, що ви почули, — закінчив Ісус.
Обурені назаретяни гнівно виганяють Ісуса.
— Ти Месія?! Ти тільки син назаретянського теслі! Геть з ним за місто! Смерть йому!
Ісус подивився на розлючений натовп, і вони не зачепили його.
— Жодний пророк не має слави у своїй Батьківщині, — сказав Ісус, покидаючи місто.
Налякана Марія дуже боялася, щоб Ісуса не скинули у провалля. Але він, невидимий, пішов геть. Ісус із своїми учнями поселився в Капернаумі, там проповідував, зцілював хворих, виганяв бісів. І скрізь з ним була його свята матінка, турбуючись про апостолів, дбаючи про їх їжу, у всьому допомагаючи своєму Святому сину. У той же день він зцілив Петрову тещу від гарячки, і вона, вставши, почала приймати Ісуса і Матір Божу, як дорогих гостей. Чутка про чудо зцілення людей поширилася по всьому краю. Юрби людей йшли за ним. У тому домі, де він учив, зібралося багато людей, так, що ввійти туди було неможливо. Побачивши це, друзі тяжко хворого вирішили розібрати покрівлю і спустити його через дах. Ісус з радістю допоміг йому, бо знав дійсну потребу хворого.
— Прощаються тобі гріхи!, — сказав Ісус. Встань, бери своє ложе та йди додому!
Фарисеї бачили це і були дуже розлючені, вони шукали привід, щоб звинуватити Ісуса і врешті вбити його. Коли Спаситель покликав Матвія, ретивого збирача податків, всі здивувалися: "Жодний добрий єврей не хотів би мати Матвія задруга".
Ісус мудро відповів:
— Тільки хворі потребують лікаря, я прийшов кликати не праведних, а грішних до покаяння.
ДВАНАДЦЯТЬ АПОСТОЛІВ
Згодом, вибравши 12 апостолів, він виголошує свою Нагірну проповідь, у якій пояснив, якими повинні бути члени Царства Божого. Після проповіді Ісус взяв своїх учнів у Капернаум. Його із слізним проханням зустрів сотник римської армії, щоб Спаситель зцілив його хворого слугу. Ісус хоче піти до хворого. На що сотник сказав, що він недостойний, щоб Христос вступив до його дому, але коли Спаситель скаже слово, то слуга буде врятований. Ісус радіє:
— Ніде в Ізраїлі я не знайшов такої віри. ...Нехай буде згідно з вірою твоєю.
Кожну хвилину свого життя Ісус продовжує проповідувати. Людей приходило так багато, що Ісус змушений сісти у човен і, відчаливши від берега, проповідувати з човна. "...Царство Боже подібне до перлини, воно цінніше за все".
Ввечері Ісус попрохав своїх учнів перевезти його на той бік озера, а сам ліг на корму і заснув. Знялася страшенна буря, хвилі заливали човен. Учні кинулися до корми: "Ми гинемо!" Ісус став лицем проти бурі: "Замовкни! Перестань!" Вмить замовк вітер і настала велика тиша. Учні здивувалися: "Хто ж він такий, що вітер і море слухають його?"
ВОСКРЕСІННЯ ДОЧКИ ЯІРА
Згодом Ісус та учні повертаються до Капернаума, до ніг Спасителя впав рабин Яір:
— Учителю! Моя донечка помирає! Прийди й допоможи!
Ісус іде з Яіром, та по дорозі їх зустрічає слуга...
— Пізно, твоя дочка померла!
Біля будинку їх зустрів натовп заплаканих людей.
— Чому ви плачете? Дівчинка тільки заснула!
Ісус зайшов до кімнати, де лежала мертва донечка і сказав:
— Встань!
Вона встала і захоплено подивилася на Спасителя.
Вістка про воскресіння дівчинки облетіла весь край. Тисячі людей хотіли почути його слово. Тоді Ісус сказав своїм апостолам, щоб вони йшли по двоє і проповідували й зцілювали людей:
— Не турбуйтеся що говорити, Дух Божий буде говорити через вас.
П'ЯТЬ ХЛІБИН ДЛЯ П'ЯТИ ТИСЯЧ ЛЮДЕЙ
Засмучений смертю Йоана Хрестителя, Ісус і апостоли переправились через море і пішли на гору, щоб побути на самоті, але великий натовп йшов за ними. Ісус став вчити і зцілювати хворих. Вечоріло. Спаситель став турбуватися про їжу для цих людей, а їх було понад 5 тисяч чоловіків, окрім жінок і дітей. Апостоли сказали йому, що у них лише п'ять хлібин і дві рибини, але що це для такого натовпу? Ісус промовив:
— Нехай люди сядуть, їжу дайте мені.
Він подякував Богу і дав їжу своїм учням, щоб ті роздали її. І диво, їжі вистачило для усіх. Ісус усамітнюється з апостолами і тут попереджає їх, що хто хоче йти за ним, то повинні бути готовими страждати, так, як страждатиме він, бо його хочуть убити.