Там три дні вони лежали без руху, повністю зруйновані, нездатні зрушити з місця.
Христос гаряче подякував Богу-Отцю, що дарував йому перемогу над ворогами Бога і людини. Про це нам переповів Святий Євангеліст. Свята Марія стежила за поєдинком свого осяйного, мужнього сина. Невидимо, духовно, і вона громила Люцифера, співпрацюючи із Христом для добра людства. Вона по перемозі склала гімни на честь Бога і Христа, ангели поклали їх на музику і послали їх Ісусу.
ПОВЕРНЕННЯ. ПЕРШІ УЧНІ
Із пустелі звитяжний Ісус вернувся на береги Йордану, до Йоана, який був любий його серцю. Побачивши Ісуса, Йоан сказав своїм учням:
— Ось Агнець Божий, що бере гріхи світу. Це той, що про нього повідав я: за мною йде Муж, що був передо мною, бо був раніш від мене. І я не знав Його. Та я на те прийшов, водою хрестивши, щоб Ізраїлеві об'явлений був Він.
Після цих слів два учні Святого Йоана пішли за Господом до його домівки. Це були перші апостоли: святі Андрій і Йоан, майбутній улюблений учень Христа.
Андрій покликав свого брата Симона, якого Христос відразу назвав Петром, Кифою по-грецьки. Ці зустрічі відбулися в Юдеї, а наступного дня у Галилеї. Ісус покликав із собою Филипа, який привів Натанаїла.
Із цими першими учнями Христос, повний духовної сили, вертався до Назарету, щоб побачитися зі своєю любою Матір'ю. Всю дорогу Спаситель багато працював над душами учнів: просвітлював, ушляхетнював, збагачував Божественними дарами, благословеннями. У цей час він багато проповідував, вчив правди вічного життя, допомагав бідним, утішав хворих і засмучених, відвідував лікарні, тюрми, багатьох зцілював, просвітлював душі. Діва Марія уважно стежила за кожним кроком сина, сердечно дякувала Небесному Отцю за все і готувалася зустрічати своїх найдорожчих гостей: прибирала свій дім, готувала страви, щоб гідно зустріти їх. Із сердечною щирістю, глибокою шаною і покорою приймає вона їх і, по суті, стає для них Духовною Матір'ю і Учителькою. Учні були зачаровані і зворушені прийомом, впали перед нею на коліна, благаючи, щоб вона прийняла їх як власних синів і слуг. Та найбільше полюбив її Йоан, його невинність, лагідна вдача зачарували Богородицю і він став її другим улюбленим сином. Мати приймала гостей з такою гостинністю і лагідністю, шанобливо прислужувала їм за столом. Коли апостоли пішли на відпочинок, син прийшов до світлиці своєї матері, а вона, як завжди смиренно сіла біля його ніг. Господь підніс її з долівки, говорив із нею про спасіння і вічне життя, але обходився із матір'ю стримано, щоб вона здобула більші заслуги у терпінні, про що вона не раз просила свого Сина.
Коли Ісус пішов виконувати велику місію Бога-Отця, нести правду вічного життя, просвітлювати і очищати душі людей, Богородиця залишилась у тісному духовному зв'язку з ним, повторюючи всі його дії, зміцнюючи Сина своєю любов'ю. Дім у Назарет! став справжнім прихистком для багатьох обездолених жінок, які знаходили там допомогу, щиру любов, розуміння, духовну підтримку. Велич І світло душі Богоматері відроджує людські серця до нового життя, перетворює покаянні гіркі сльози в осяйну тиху усмішку,
Марію Магдалину, після прощення її Ісусом, покликав теплий промінь любові, що линув із серця Пресвятої Діви, Матері всіх нас. Марія Магдалина прийшла до неї як прочанка, котра мусить віднайти шлях, що веде до мети —любові, чистоти, щоб стати ученицею і послідовницею Ісуса. Це сталося так.
Прощена Ісусом, Марія вийшла з дому фарисея, у якого був Ісус. Йти додому не могла — знову німий докір Мартиних очей. Ні! Вона більше не витримає. Тож пішла вулицею, куди очі бачать. І раптом до її вух долинуло слово: "Назарет ". Марія зупинилась. Це ж там мати Ісуса! Ось хто розрадить її І зрозуміє так, як зрозумів І простив Ісус.
— Скажіть, заради Бога, ви знаєте Марію, матір Ісуса? — звернулась вона до молодої жінки, що йшла їй назустріч.
— Так, знаю, я її кревна, дружина Якова, Йосифового брата. А що?
— Мені дуже треба бачити Марію!
— Ми зараз повертаємося у Назарет, дещо купимо, і в дорогу! Поїдемо з нами!
Марія Магдалина засвітилася радістю-"Я куплю гостинець для Матері-Марії".
За півгодини великий критий віз заторохтів дорогою в Назарет. Жінки зручно вмостилися на возі. У нехитрих розмовах спливав час. Сонце повільно сідало за гору, порослу лісом. З низин потягнулися сиві пасма туману.
— Ось ми І приїхали, — сказала Capa. Віз зупинився біля міцних воріт. Назустріч висипала дітвора. " Мамо, тату! " — " Я зараз, проведу гостю і повернуся",-сказалажінка. Марія пішла з нею крутою вуличкою, несучи у кошику гостинці.
— Маріє, приймай гостю! — гукнула Capa, зайшовши на ґанок. Мати-Марія поспішила їм назустріч, мить вдивлялася у прибулу, обличчя засвітилось теплою усмішкою Маріє, донечко, проходь!" І обняла гостю.
— Ось і добре, то я пішла додому, там діти чекають!
— Дякую, сестро, дякую!
— Заходь, доню, зараз вмиєшся з дороги! —1 вже несла миску з водою. Магдалина давно вже не почувала себе так добре у рідному затишку, і сльози розчулення забриніли на очах. Потім вони сіли вечеряти, а Марія, ковтаючи сльози, оповідала.
— Не треба, доню, я все знаю! Як добре, що ти прийшла до мене! Вже, лежачи в ліжку Марія тихо плакала, але то були сльози радості. Дім Богоматері — затишок, де відроджуються душі людей, яких полонив диявол. Спосіб приймати повернення грішників є мірилом доброти людини та її поєднання з Богом. Невипадково Ісус, який ніжно любив свою матір, сказав: " Моя Мати — жінка з душею дитини. Більше того, вона жінка з душею Ангела. Моя Мати чистіша від першої лілії, що розвіяла свої аромати за вітром. її пахощі Невинної ДІВИ, заповнюють Небо і землю, І за ними зі століття у століття будуть іти добрі світлі душі. А покаяння є тим, що очищує.
Мати Марія повірила Магдалині, бо бачила, як очистилось її серце. її світла райська усмішка несла найвищий дар — надію, віру і любов, тамувала гіркоту, дарувала радість прощення, вселяла надію в нове світле життя.
Ісус Спаситель із розумінням і співчуттям боровся задушу Магдалини: " Вона, звільнившись від жаху, роздивляється довкола, зазирає у себе і наново відкриває себе і світ," — сказав про неї Христос. "Хто дав хліб апостолам та пророкам, — продовжував Спаситель, — буде за це винагороджений, та подвійно будуть винагороджені ті, що навіть забули поїсти через Любов до Мене, тому що заспокоювали голод не тіла, а духу, чий голос був сильніший навіть оправданих людських потреб. Коли потьмяніють усі доброчесності, бо вони стануть непотрібними жителям Царства, єдиною доброчесністю залишиться любов. Вона, яка навіки залишиться єдина і пануватиме. Марія вибрала її своїм щитом і посохом, і на ній, як на ангельських крилах, досягне Мого Неба. Щире каяття є фільтром, який очищує, а любов засобом, що оберігає від будь-якого заплямування. Завдяки якому, всі, кого життя зробило дорослим і грішним, знову можуть стати невинними дітьми і такими увійти у Моє царство! Отож будьте непохитні із вашими вадами. Виривайте їх не зважаючи на розриваючі серце страждання." ("Марія Магдалина", Марія Воль Торта, Л., Добра книжка, 2010 р. ст. 71-76; 112-115).
"Будьте смиренні і терплячі, — звертається до нас Ісус, — завдяки цьому можна перемогти, а не владою і силою ".
Весь день провела Магдалина з Божою Матір'ю. Важкий камінь спав з її серця. Скільки світлої приязні і чистої любові подарувала Пречиста Марії.
Вона радила їй: "Твоє серце, освячене прощенням Сина. Дай любові зміцніти і стати палаючим вогнем. Молитва тоді є справжньою, коли є любов". Легко І радісно стало на серці Марії, світ повертався до неї яскравими барвами.
Ввечері Богородиця сказала: "Завтра вранці ми підемо до Ісуса, він кличе і чекає нас". Марія зраділа, бути біля Ісуса — найвище щастя. Богородиця пішла до родичів і попросила доглянути дім, який вона залишає. Ретельно готувалась до довгої мандрівки. Подивилась на взуття Марії: "Дитино, в цих сандаліях ти далеко не зайдеш, для такого шляху треба міцні І нові. Я зроблю тобі такі, навчилася, бо робила Ісусу зручне взуття".
На другий день, коли ще не благословилось на світ, прочанки вирушили в дорогу. Взяли на всяк випадок плащі, їжу. Божа Матір розповідала про сина, своє життя. Коли сонце почало припікати, зайшли у лісок перепочити. Влаштувались біля струмочка, підкріпились хлібом, сиром. І знову в дорогу. Небо поволі затягували хмари. "Буде гроза, — сказала Пречиста, — підемо швидше!" Та гроза наздогнала їх. Упали перші важкі краплі дощу. Небо розпанахала блискавка, загриміло так, що затремтіла земля. Коли чергова блискавка влучила неподалік, Марія дуже злякалась, та Богоматір заспокоїла:
— Все буде добре.
Ісус сидів на веранді, коли зайшов св. Петро. "Буде велика гроза", —сказав він, забираючи речі до хати. "Петре, бери парус, підемо зустрічати Матір", — мовив Ісус. За кілька хвилин вони швидко йшли назустріч жінкам. Богоматір здалеку побачила сина:
"Он Ісус, вони йдуть нас зустрічати!" Ще мить і жінки сховались під парус, який рвався із рук чоловіків. Мати з ласкою і любов'ю дивилась на сина, що осяйно усміхався до неї. Дощ не вщухав. Нарешті наскрізь промоклі дійшли додому. Господар запалив піч, щоб висушити мокрий одяг, господиня принесла сухе вбрання. За скромною вечерею Мати подякувала Ісусу і поблагословила господарів.
"Завтра вирушаємо в дорогу, понесемо слово Боже людям, пробудимо їх до нового життя", — повідомив Ісус.
ПРОПОВІДЬ СЛОВА БОЖОГО
Настав час його великої праці: проповіді Слова Божого, зцілення людських душ і тіла. І майже скрізь у всіх його святих діяннях брала участь матір Божа. Після проповідей у Кані Галілейській Ісус з Матір'ю одержали запрошення на весілля. Ісус погодився розділити радість молодих. Під час весілля Марія довідалася, що закінчилося вино, вона каже про це Ісусові і йде до слуг, щоб вони зробили все, що скаже Христос. Ісус звелів наповнити посудини водою. Здивований слуга виконує його вказівку. "Тепер неси його до старости". — Той, покуштувавши вино, високо поціновує його і каже: "Цей чоловік великий Пророк Божий". Марія й Ісус щиро раділи, що подарували радість людям. А потім Спаситель пішов до Капернаума, зцілював тіло і душі людей. Люди питали один в одного, чи не є він Месія, який повалить римське панування і заснує Царство Боже у Палестині.