Балада про синій пакет
Перекладач: Микола Бажан
Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975
Лікті різали вітер, майнув переліг.
Чоловік ледь добіг, почорнів, ліг.
Ліг до вогню, прохрипів: "Коня!"
Для відпочинку немає дня.
А кінь ударив, закусив мундштук.
Чотири копита і пара рук.
Озеро — в озеро, шляху стяга.
Небо зігнулося, як дуга.
Мов телеграма, летить земля.
Дзвонять дзвоном лунким поля.
Не птах і не маятник — серце коня,
За кілька годин воно хід зупиня.
Два кроки — стрибок, і кінь поник.
Один прийшов на вокзал чоловік.
Він дихав, як міх, раз у раз.
Вокзал сказав йому: "Гаразд".
"Гаразд",— прошумів йому паротяг
І синій пакет повіз по путях.
На північ він пакет, хитаючись, віз.
Тільки цокіт коліс, тільки цокіт коліс.
Верст сімдесят вже проїхав лист,
На сімдесят третій — над річкою міст.
Динаміт і бікфордів шнур — це брати,
І вагон за вагоном летять з висоти.
Капуста і соняшник, будка й штахет,
Комендант простий, і простий пакет.
А льотчик упертий, ще й випив юнак,
І зеленою кров'ю впивсь літак.
Ударило в небо чотири крила.
Імла захиталась, імла попливла.
Ні прожектора, ні зірок,
Ні шелесту поля, ні шуму річок.
Дивіться також
З плечей уже звалюється голова.
Тула майнула — пливе Москва.
Але заснуло кермо на льоту,
Проспало кермо висоти висоту.
Назустріч порвисто мчить земля.
Біжать, мов спутані, люди здаля.
Сказав — набилась в рот пилюга:
"Спочатку пакет, тоді нога".
Пустка в Москві, кругом тишина,
Місто прокидатися почина,
І Кремль іще спить в ранковій млі,
Та люди ніколи не сплять в Кремлі.
Грязюка і кров на пакеті лежить.
І чоловік розірвав його вмить.
Глянув і руку обтер об мундир,
Зім'яв і відкинув набік папір:
"На тридцять хвилин запізнився лист.
Не треба — вже знаю його я зміст".