Грайка (Сопілка)
Перекладач: Микита Шаповал
Джерело: Літературно-науковий вістник, 1909, річник XII, том XLVIII, книжка X, с. 141.
Багато співав би, так силу вже втято,
І рветься струна за струною,
Хоч ще ж не замерла і пісня завзята,
Хоч думка за думкою ходить за мною.
Багато співав би, так смерть каже: "Годі!",
"В труну,— мені,— лагодься",— каже...
Гей, рвіться ви, струни! чи се нам пошкодить?
Ми разом в могилу поляжем...
Може, ось із ліри та вийде вербиця,
З порваних струн — квітоньки білі,
Може, весною під тінь веселиться
Будуть збиратися дітоньки милі...
Може, хто з діточок вріже сопілочку,
Доню розбитої ліри —
Й так заспіває та зрізана гілочка,
Що всякий почує мій одголос щирий.
Батьківські струни, рано розірвані,
Знову озвуться, мов дзвони,
Пісня, що смертю була вже увірвана,
В серці дитячому гучно задзвоне.
Й разом під темною сею вербою
Вільне обізветься слово,
Пісня могутня, широкая піде луною —
Ліра живе моя знову!