Вірші
Перекладач: Микола Зеров
Джерело: З книги:Микола Зеров. Твори в двох томах. К.: Дніпро, 1990, т. 1,
ЛУКСОРСЬКИЙ ОБЕЛІСК
Кругом Париж — як море гомінливе;
Бульварів плеск, очей і вікон блиск,
I в тих нуртах — Луксорський обеліск
Стоїть самотній, замкнено-тужливий.
Він бачить Ніл і стовороті Фіви,
Де тиша й сон, незнаний люду тиск,
I тільки Ра, легкий крилатий диск,
З небес родючі озирає ниви.
Він па'м'ятає сиву давнину
I фараонів славу голосну —
Льонові шати і полки залізні;
I щастю людському не вірить він,
Бо знає: згодом у новій отчизні
Стоятиме серед німих руїн.
ШЕВЧЕНКОВА МОГИЛА
Над степом зноситься гора-могила;
Земне з землею поєдналось в ній;
Одвічний сон, нерушний супокій
Знайшла собі тут знівечена сила.
Але що смерть?— Як пісня легкокрила,
Мов вітер вольний в спеці осяйній
Несе в майбутнє огневий напій,
Що ним минувшина жила й міцніла.
Побожний гостю! Припади чолом,
З душі зринає радісний псалом,
Хоча від сліз і туманіють вії.
Там дід Дніпро і степ без берегів,
А тут гора, розлогий шум гаїв
I хрест, як символ муки і надії.