Йон Ватаману
Молдова, намистина вогню
Перекладач: Анатолій Глущак
Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр — Одеса: Маяк, 1988.— 232 с. ISBN 5-7760-0115-3
Мені здається, що казковий богатир
подарував оту намистину, сказавши:
— Затям, вона мала,
але її не можна загубити!
Схожа на краплю сонця намистина,
вогонь і твердь —
щедрі на виноградні грона
і пшеничний хліб,
вогонь і твердь, котрі плекають
в будинках з прозорими вікнами
дітей, — рід радості,
що житиме у селах
черешневих, яблуневих, грушевих,
у селах, де привільно
любисткові, петрушці, мріям...
О, ця намистина вогню,
що світиться на гарних шиях
сільських мадонн!
Що в тій намистині?
Найперше, слава наших предків,
усіх, хто захищав свій край,
а ще голодні писки й босі ноги,
безхатні діти і старці
та виляски турецьких батогів...
В ній схований
світ без могил,
писання Кантеміра,
які потрібно вдумливо читати.
За ті намистини вогню,
що їх носять на гарних шиях
тутешні молоді жінки,
тримаються-бо немовлята,
ссуть материнське молоко.