Вірші
Перекладач: Григорій Кочур
Джерело: З книги: Золоте руно. З античної поезії: Збірка.-К.: Веселка, 1985.
* * *
Кірне, при доброму розумі бувши, тобі розповім я,
Щo від найкращих людей чути мені довелось.
* * *
Бідність найбільше гнітить благородного мужа, о Кірне,
Гірше, як старість важка, гірш, як пропасниця зла.
Щоб від нужди врятуватися, краще з високої скелі
Кинутись, краще знайти смерть у безодні морській.
Той, кого злидні спіткали, уже ні зробити не може,
Ані сказати чого — скутий у нього язик.
* * *
Зевсе, дивуюсь тобі я. Усім володієш ти світом.
Влада безмежна твоя. Слава велика тобі.
Серце і думка людини відкриті для тебе достоту;
Царю, потуга твоя рівних не має собі.
Чом же трапляється так, що всім посилаєш, Кроніде,
Долю однакову ти — праведним людям і злим,
Тим, що добро і покору шанують, і тим, що душею
Несправедливі, всякчас намірів повні лихих?
* * *
Правду говорять, мій Кірне: найкраще в людині — то розум,
А недоумство людське справді найгірше за все.