Найвища в світі влада й присуд...
Перекладач: Андрій Содомора
Джерело: З книги: Золоте руно. З античної поезії: Збірка.-К.: Веселка, 1985.
* * *
Найвища в світі влада й присуд, хлопче мій,
У Зевса-громовержця. Як захоче він,
Так і керує. Смертні — ті без розуму.
То й живемо, як трави, й не вгадаємо,
Яку для кого долю приготовлено,
Надія всіх нас живить і довірливість
У марних пориваннях. Той на день якийсь
Чекає, цей — на рік, який по колу йде.
А далі — все спочатку: знову кожному
Ввижається багатство, дружба з Плутосом.
Та ба! Один піддався кволій старості,
Хоч до мети вже наближався. Іншого —
Хвороби облягають. Той, подоланий
Ареєм, поринає в млу Аїдову.
А ці, по морю гнані буревіями,
Ідуть під сиві хвилі, а могли ж таки
Й на суходолі жити та й біди не знать.
А є такий, що в зашморг лізе самохіть
І добровільно з сонцем розлучається.
У кожного свій клопіт. Чи злічив би хто
Смертей всілякі види й описати б міг
Усі їх болі й муки? Тож, повір мені,
Біди не варто накликать, а трапилось —
Не треба наріканнями примножувать.