Еміл Рупел
Поезії
Перекладач: Анатолій Глущак
Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр — Одеса: Маяк, 1988.— 232 с. ISBN 5-7760-0115-3
Пісня
Круму Василчеву
Душа народу — вічна і казкова,
У спів її заслухався Балкан,
В жагуче,
незглибиме,
юне слово,
Ще й вогняне, мов діючий вулкан.
Вона червоним цвітом майоріє,
Мов пам'ять битв,
Як пролетарський стяг!
Вона з моїм народом не старіє,
До зір велично стелиться їм шлях.
Від слів журби —
до світанкових речень.
Від кореня — до буйних верховіть...
Я пів-Землі завдав собі на плечі,
І людству серце —
мов пульсар зорить.
В артеріях — дуга високовольтна,
Аж іскри дошкуляють небозвід,
Турбінам я кричу:
— А це, дозвольте,
В гідроресурс включить робочий піт!
Не зранять землю ні зерно, ні вруна.
Нестишний біль — могили у полях...
Народна пісня — цнота і трибуна —
До зір велично прокладає шлях,
Дарує доля нам
прикметні весни, —
Ми обрії розводимо крильми.
Нам сонце заздрить
І дітей нам пестить,
Бо ми співучі люди між людьми,
Закільчуються мрії знов жаждиво,
Щоб не вгасали почуття святі.
Народжувався спів наш — яко диво
На бузлуджанській* рідній висоті,
Щоб прапором червоним
майоріти!
------------------
* Бузлуджа — місце, де в 1891 р. відбувся конгрес
Болгарської соціал-демократичної партії.
Осінь
Ходить вітер
між дерев нестримно,
вголос її кличе знов і знов.
Ніби тінь,
вона упала зримо,
увіллялась в дихання і кров.
Хмари перезріло снять собою:
їм тяжкий мандрівності талан.
Осінь доторкнулася габою
кожного юнацького чола,
Світ стає
невпізнаним щомиті.
Час у венах дзвонами вдаря.
А в очу — сльозою перемиті
павутинка осені й зоря.
Кожного, з-під інею і злота,
осінь роздивляє тайкома:
світлих дум ласкава заохота...
тане в зимних променях
сама...