Поезії в перекладі Михайла Ореста
Перекладач: Михайло Орест
Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади — К.: Основи, 1995
На свою сліпоту
Погас мій зір, і все для мене тьмою вкрите,
I маю я талант, не вжитий ще, один:
Смерть — хоч моя душа хотіла дати чин
Своєму Панові і добрий звіт зложити,
Щоб він не докоряв: "Коли не дано зріти,
Чи вимагає Бог трудів?" — з імли глибин
Питаю я. Але Терпливість навздогін
Цій скарзі шле свої цілющі заповіти:
"Робіт людини всіх і хисту в жоден час
Не потребує Бог, і служать ті найкраще,
Яким Його ярмо м'яке і не томляще.
Він — володaр. Тьми тем зове Його наказ,
На суходолі мчать вони, на океані,
I служать також ті, які стоять в чеканні".
Єва до Адама
(Уривок з поеми "Утрачений рай")
На бесіді з тобою забуваю
Я час і біг його; все серцю миле;
Солодкі рань мені, її дихання
I хор її птахів; і сонце гоже,
Що на прекрасний край проміння сіє,
На трави, дерева і цвіт у росах
Блискучих; і земля родюча в сяйві
Злив лагідних; солодке все — і вечір,
Що напливає ніжно і ласкаво,
I ніч німа з цим птахом урочистим,
I місяць гарний цей, і геми неба,
Ці сонми зоряні. Але ні рань,
Ні подихи її, ні хор птахів,
Ні сонце, що підводиться над краєм
Прекрасним цим, ні цвіт, ні дерева
Дивіться також
Ні вечір ніжний, ні безмовна ніч
З цим птахом урочистим, ні нічна
Прогулянка при місяці, при сяйві
Цих зір — без тебе не солодкі, ні!
Чому горять вони всю ніч? Для кого
Їх слава, коли всі заснули очі?
Про Шекспіра
Не для його вшанованих костей
Хист має спорудити мавзолей,
Його священній персті теж не треба,
Щоб піраміда зносилась до неба.
О любий спадкоємче слав! Для них
Свідоцтв не потребуєш ти слабих;
У нашім подиві ти сам, величний,
Собі поставив пам'ятник довічний.
Старанному мистецтву мов на стид,
Твоїх так легко ритмів плине спліт;
Твої рядки дельфійські повнять чаром,
I, привласнuвши душі вишнім даром,
Уяву в далечінь порвавши всім,
З нас твориш мармур ти чуткий — і в нім
Лежиш: умерти б королі хотіли
Задля такої пишної могили.