Сонет
Перекладач: Михайло Орест
Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади — К.: Основи, 1995
О, хто вона, що йде, щоб очі дивувати,
Що будить в ясному повітрі трепетання?
Вона веде Любов — і ронить грудь зітхання,
Бо все багатство слів тут мовкне, небагате.
Душе, як погляди її знести б могла ти?
Любові втіленій не можу скласти дань я!
Так вабить скромністю ця незрівнянна пані,
Що кожну мусив би, здається, гнів пойняти.
Мій Боже, як повім про всі її принади!
Поклін їй віддають похвальні всі чесноти,
Являє в ній краса свій вицвіт і богиню.
Чи знав наш дух таку високу благостиню?
I сил у нас нема, щоб чар цей побороти:
Весь ум наш перед ним — без влади і без ради.