Ітака
Перекладач: Максим Стріха
Джерело: З часопису: Березіль, 1992, № 11/12, с. 18.
Тут проти неба — обриси гори.
Суворі схили, голі та кремінні,
Забарвлені у темні кольори,
Виблискують у сонячнім промінні.
Над берегом — рибальські табори...
Ці хижі вбогі й скелі безгомінні —
Земля, де правив давньої пори
Уліс, блукач, незламний у терпінні.
Це звідси рушив і прийшов сюди
Герой, чиї нещастя назавжди
Лишилися живі в піснях Гомера.
Колись квітучі людні острови,
Як мертві тіні, стали нині ви,
Німа Ітако й кам'яна Кітеро.
Автор — російський дипломат (служив у Стамбулі),
український дідич з походження, видав 1886 року в Парижі
дві збірки поезій французькою мовою в стилі парнаської школи.