Федір Тютчев
Вірші у перекладі М.Рильського
Перекладач: М.Рильський
Джерело: З книги: Максим Рильський. Твори у двадцяти томах. Том п'ятий. Поетичні переклади. К.:Наукова думка, 1984
Весняні води
Лежать у полі ще сніги,
А води весняні шумлять.
І сонні будять береги,
Біжать, і грають, і дзвенять.
Вони дзвенять на всі кінці:
"Іде весна, іде весна!
Весни ми юної гінці,
Вперед послала нас вона".
Іде весна, іде весна!
За нею ллється срібний спів,
То лине вслід юрба гучна
Травневих днів, веселих днів!
* * *
Зимі настала мука,
Тому вона сумна —
Їй у віконце стука,
Жене її весна.
І все заметушилось,
Щоб зиму злу прогнать,
І жайворонки в небі
Тріпочуть і дзвенять.
Зима іти не хоче,
На весну все бурчить,
Але весна регоче
І молодо шумить!
Зима лиха почула
Кінець свого життя,
Востаннє сніг шпурнула
У чарівне дитя.
Та що та вража сила!
Сніжком умилась тим
І лиш порожевіла
Весна в цвіту своїм.
Весняна гроза
Люблю я час грози весною,
Коли травневий перший грім,
Немовби тішачися грою,
Гуркоче в небі голубім.
Гримить відлуння голосисто!
От дощик бризнув, пил летить.
Краплин прозорчасте намисто
На сонці золотом горить.
Біжать потоки вод прозорих,
Пташиний не змовкає гам,
І в лісі гам, і шум у горах,-
Усе підспівує громам.
Ти скажеш: пустотлива Геба,
Кормивши Зевсові орла,
Громокипучий кубок з неба
На землю з сміхом розлила.
* * *
Іще горять в душі бажання,
Ще манить зір краса твоя,
Крізь любі спогади туманні
Іще ловлю твій образ я.
Твій образ милий та прекрасний
Всякденно видиться мені,
І недосяжний, і незгасний,
Немов зоря в височині.