Ці тексти наповнені містичними відчуттями, надміру натуралістичними образами. Неодноразові звертання до Бога свідчать про те, що автор в усьому шукає прихований зміст, але й незалежність від вищих сил. Такі звертання виражені в змінених цитатах з молитов ("слабий твій шепіт згадує отця і сина і свя…" [4; 333], "бунт гряде по вінця повен час Христе не рятуй не милуй нас" [4; 337], "та пізно! і нині, і присно!" [4; 338]) та ідіомах ("та Господу все видно зверху" [4;338]) [6;153].
У творчості В. Неборака періодично з’являється вулиця Академічна як символ бубабістського Карнавалу (поезії "Прохід вулицею Академічною (Версія 1983 року)", "Катастрофа (Версія вулиці Академічної зразка 1993 року)", "Відліт з Академічної року Божого 1997-го"). Наприкінці 90-х років В. Неборак розуміє: "– Академічна, ти нікуди не ведеш, ти зводиш віч-на-віч" [4;413] – і перед його очима пропливає вся історія, і не лише вулиці, а міста, країни, власного життя: "Це колесо невпинне часове нове виймає, опускає неживе. Істоти й речі відкидають трансцендентні тіні. Оце й усе. Спасенні у спасінні" [4; 414]. Подаючи характеристику нашого сьогодення ("В добу банкнотну я відбув! Мої сучасники папір вкладають в пустки. Будівлі валяться. Нью-Йорк росте. А викиди, а згустки цілком відчутні наслідки життєдіяльності залазять в очі, в вуха, в рот і в ніс, предметні і прості. Естетство переходить у лайдацтво, поет робить висновок, що світ нічому не навчився за багато віків: "Академічна, сестро, ти нікуди не ведеш!" [4; 417]. Говорячи про стосунки поетів із суспільством та державою, автор констатує: "З поетами суспільство має клопотів чимало. […] Де, коли піїти були цульовані державою? […] Поет потрібен їй як дзвякало чи мрець – це ж довели совіти – щоб смикати цитати і ритуальово покладати квіти" [4; 419–420] – і вбачає свою місію в наступному: "Ми перебенді, куме, вештанні химерні! Що нам – раби галерні, забаганки черні? Господь нас чує, крихтами годує небесних слів. А ми – їх розкидаєм всує?" [4; 419]. Як бачимо, на зміну веселощам, розвагам, юнацькій безтурботності прийшли втома і розчарування, але поета не охоплює суцільна зневіра, він сподівається на краще: "Людина йде, як світ, без меж. Її вітають сурми з веж і усмішка пречиста" [4; 422].
Визначаючи особливості ідіостилю В. Неборака, в першу чергу, варто звернути увагу на тематичну однорідність його поезій. Протягом усієї творчої діяльності, а це чверть століття, його непокоять одні й ті ж питання: сенс людського існування, зміст понять щастя і безсмертя, пошуки себе і свого місця в житті.
Поезія В. Неборака, за визначенням М. Рябчука, – діалогічна, а отже, налаштовує на роздуми, часто викликає дискусію, готова прийняти будь-яку думку, оскільки не вимагає якогось єдиного ставлення. Це передбачає і карнавальність поетичної творчості В. Неборака. Його поетичний карнавал – це не порожня яскрава, сповнена "карколомних перевтілень" забавка, це ще й захоплююча мандрівка різними шарами історії та культури. При цьому В. Неборак відкидає атрибути не лише соціалістичного, але й націоналістичного реалізму, шукаючи свій шлях і своє самовизначення як поета. Більшість його віршів – це поетичне шоу, дійство в поезії, пародія і забава. За своєю суттю карнавал демократичний, тому в тематиці та образності поезій В. Неборака немає обмежень. У Небораковому поетичному лексиконі спостерігаємо різноманітність семантичних значень, величезну кількість неологізмів, а синтаксис його поезій надзвичайно гнучкий і плавний [6; 156].
Отже,передусім новаторство Віктора Неборака – це неповторний зміст його поезій. Інша особливість новизни його творчості – контекстуальний зв‘язок між окремими віршами, який тематично об‘єднує їх у єдине ціле, що не є хаотичним карнавальнавалом, яскравим шоу-дійством, а чітко поділеною на окремі дії поетичною виставою.
Література
1. Андрухович Ю., Ірванець О., Неборак В. Бу-Ба-Бу. Вибрані твори. – Львів: Піраміда, 2007.
2. Ірванець О. Віктор – переможець // Україна молода. – 2001. – 8 травня. – С. 12.
3. Неборак В. Літаюча голова. Вибрані вірші. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2013. – 288с.
4. Неборак В. Літостротон: Книга зібраного. – Л.: Вид-во Національного університету "Львівська політехніка", 2001. – 504 с.
5. Таран Л. Спокуса гри // Слово і час. – 1991. – № 9. – С. 72–74
6. Філоненко Н. М. Група Бу-Ба-Бу як явище українського літературного процесу кінця ХХ століття: дис….канд філологічних наук : 23.01.2008/ Наталія Михайлівна Філоненко; Харківський Національний Університет ім. В. Каразіна. – Харків, 2008.— 172 с