Різноманітність лексики, багатство синонімів, ритмічність і мелодійність роблять мову його новел і мініатюр, оповідань та казок повнокровною, образною, ніби зачаровуючи читача. Професор Любов Мацько пише: "Василь умів помічати й показувати у своїй творчості мудрість, душевну красу і порядність звичайних людей, простих трудівників, їхнє тонке відчуття моральності… Про мораль ці люди не говорять, нею живуть. З особливою любов’ю писав Василь Чухліб про дітей і для дітей, щедро використовуючи інтимізуючі форми української мови".
Журналістська діяльність
Публікував нариси, етюди, оповідання, а також інші матеріали в газетах "всесоюзного" значення "Правда", "Учительская газета", всеукраїнських — "Літературна Україна", "Сільські вісті","Радянська Україна", "Радянська освіта", "Молода гвардія", "Радянська культура", "Зірка"; обласних — "Радянський Донбас", (Донеччина), "Деснянська правда", "Чернігівський вісник" (Чернігівщина); районних "Правда Остерщини" (Остерський р-н, Чернігівщина), "Шлях перемоги" (м. Добропілля, Донеччина), "Колгоспні вісті" (Таращанський р-н, Київщина), "Зоря Жовтня" (суч. "Обухівський край", Обухівський р-н, Київщина), "Світло Жовтня" (Павлоградський р-н, Дніпропетровщина), "Ленінський шлях" (Козелецький р-н, Чернігівщина); міських — "Маяк" (м. Красноармійськ, Донеччина). Публікувався у всеукраїнських журналах "Дніпро", "Вітчизна", "Київ", "Донбас", "Україна", "Радуга", "Прапор", "Радянська жінка", "Хлібороб України", "Малятко","Барвінок", "Соняшник". Довголітній член редколегії журналу "Малятко". Юрій Домотенко, журналіст, історик, директор Обухівського музею згадував: "Василь Чухліб. Розважливий, ґрунтовний, тонкий гуморист – з тих, що творять тихенько. Як письменник, талановитий у мініатюрах, як журналіст – хороший нарисовець".
Літературознавча праця
Писав статті про Михайла Коцюбинського, Іван Франка, Лесю Українку, Максима Рильського, Григорія Косинку, Олександра Довженка, Андрія Малишка, Калістрата Анищенка та Андрія Михайлюка, досліджував їхній життєвий і творчий шлях. Вів переписку з дружиною Г. Косинки Тамарою Мороз-Стрілець. Його також цікавили такі історичні постаті як Маруся Чурай, Данило Терпило (отаман Зелений) та Леонід Биков. Публікував рецензії на книги відомих та молодих авторів, зокрема Володимира Забаштанського, Івана Логвиненка, а також Д. Герасимчука, В. Горбатюка, Г. Гриненка, В. Князюка, Г. Малюка, А. Поліщука та ін. Популяризував нові книги та довідники, робив огляди багатьох всеукраїнських журналів. Дав рекомендації до вступу в Спілку письменників України Л. Ткаченко, В. Трубаю (Карасьову), А. Коцюбинському, В. Леусу, Б. Горенському, П. Наніїву, М. Горловому, І. Корбачу, М. Панасюку, А. Бондарчуку, М. Мухоїду, П. Швецю та ін.
Літературний доробок
Автор багатьох цікавих книжок для дітей та дорослих, загальний наклад яких перевищив 1 мільйон 250 тисяч примірників:
"Червоні краплини вишень" (1975)
"Хто встає раніше" (1976)
"Безкозирка" (1979)
"Тарасикова знахідка" (1980)
"Чи далеко до осені" (1981)
"Пісня тоненької очеретини" (1983)
"Пілотка ліщинових горіхів" (1984)
"Жарини на снігу" (1985)
"Олень на тому березі" (1987)
"Лелеки над татовим полем" (1988)
"Іду до Десни" (1988)
"Сопілкарик з джмелиного оркестру" (1989)
"Куди летить рибалочка" (1991)
"Батькова сумка" (1993)
"Колискова для ведмедів" (1995, 2010)
"Павучок із бабиного літа" (2004, 2011)
"Братики Кіндратики" (2006)
"Сонячний зайчик" (2007, 2010)
"Неслухняний Гарбузик" (2009)
"Намистина з високого замку" (2011)
Творчість Василя Чухліба відзначено літературними преміями ім. Наталі Забіли (1988) та ім. Лесі Українки (1996). Окремі твори письменника видавалися за кордоном, де перекладалися англійською, азербайджанською, білоруською, казахською, литовською, російською, словенською мовами: багато його оповідань і казок увійшли до вітчизняних підручників і читанок для молодших класів.
Пам’ять
У 1990 р. нагороджений медаллю "Ветеран труда". Помер після важкої хвороби 20 листопада 1997 року та похований на батьківщині, в с. Соколівка на Чернігівщині. На місцевому кладовищі йому встановлено пам’ятник роботи скульптора М. Горлового. У м. Українка Обухівського р-ну (Київщина) на будинку, де довгий час проживав письменник встановлено меморіальну дошку. У школі №2 м. Українка проводяться щорічні конкурси на краще читання творів В. Чухліба. На базі Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова проходить Літературний конкурс імені Василя Чухліба. В Обухівському районному краєзнавчому музеї існує експозиція, присвячена письменнику, а також зберігаються його окремі речі та фото. Його рукописи також знаходяться в школі №2 м. Українка.
Особистий архів В. Чухліба знаходиться в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України. – Фонд № 1345: Чухліб Василь Васильович (1941 – 1997),письменник. – Оп.1, од. зб. 165, 2 тис. 635 арк.; 1956 – 1996 рр.). З 1965 р. одружений з однокурсницею Вірою Скрипкою (сьогодні – кандидат філологічних наук, доцент НПУ ім. М. Драгоманова). Мають двох дітей – Тараса і Тетяну (Ткаченко) та шестеро внуків – Анастасію, Марину (Ткаченко), Олексу, Максима, Дарину (Ткаченко) та Оксану-Марію.