ін.
Вірш "жартовный" — це "вЂрш, который, гды читаєтся, як вЂрш идет (тобто, коли читається звичайно), — жарты тылко строит. Леч гды в нем кождоє словко першои строки з словами другои, противко стоячыми, злучати будеш, — зараз іншый сенс, правдивый, укажет:
Остав молитву, дЂвство растли, злых чти, друже.
ЛЂность люби, сохраняй злость, лай добрых дуже.
Таку жартівливу пораду, таке порушення принципів як християнської, так і взагалі людської моралі дає звичайне читання — читання в горизонтальному напрямку. Читаючи ж по вертикалях, матимемо:
Остав лЂность, молитву люби, дЂвство сохраняй,
Растли злость, злых лай, чти добрых, друже, дуже.
На останній сторінці збірника під назвою "Остатняя штучка" вміщені три двовірші з підкресленими кіновар'ю окремими літерами Третій, наприклад, з цих двовіршів має такий вигляд:
Автор до чителника
НАстрОЙ навспак цинобру. Єсли угадаєш
ГоршИЙ Кто з Сих? ВОлК? ЧИ ЛЕВ?
То мене познаєш.
Перечитавши підкреслені літери "навспак", справа наліво, матимемо прізвище і імення автора: "Величковский Иоан".
Помер Іван Величковський у 1726 році. До останніх своїх днів він обіймав посаду протопресвітера Свято-Успенської церкви.
Після смерті Величковського рукопис "Зегара" і "Млека" (можливо, автограф) переховувався у його потомків і на початку XX ст. належав священикові Замкової церкви в м. Ніжині Олександру Величковському. Від нього в 1908 році рукопис потрапив на виставку XIV Археологічного з'їзду в Чернігові. Невідомі досі в науці вірші Величковського тепер, у зв'язку з виставкою, зацікавили дослідників старого письменства — В.М. Перетца та декого з його учнів (О. С. Грузинського і К. Л. Нєвєрову). В замітках 1909 – 1913 років ці дослідники подали короткі відомості про рукопис Величковського. Пізніше, використавши замітки В. Перетца, О. Грузинського і К. Невєрової, "Млеку" приділив певну увагу M.H. Сперанський у роботі "Тайнопись в югославянских и русских памятниках письма".