Побравшись ще студентами вони пройшли поруч кілька десятків років, не розлучаючись. Навіть воєнне лихоліття долали разом, їх завше бачили в парі. Степан Іванович дуже тяжко сприйняв смерть Клавдії Іванівни, переживши її на три з половиною роки.
Дата смерті видатного Перчанина – 11 січня 1982 року.
Земляки письменника–гумориста щороку проводять на Одещині Олійниківські дні та Олійниківські читання. Засновано Всеукраїнську літературну премію імені Степана Олійника та однойменний благодійний фонд. У селі Левадівці коштом краян встановлено пам 'ятник односельцеві. Вийшли збірка вибраних творів та книга спогадів. Отже, з'являється пригаслий було інтерес до творчості Степана Івановича Олійника.
Проте важко зрозуміти одне – чому, законно перебуваючи серед когорти класиків, Степан Олійник раптом опинився поза межами програм з української літератури для середніх шкіл. Адже в початковому, античному розумінні класиками називали саме тих авторів, чиї твори вивчали в класах, тобто в стінах навчальних закладів. Отже, сьогодні прискіпливий читач мав би поставити собі запитання: що саме в спадщині Степана Олійника стало настільки неспівзвучним нашому часу, що упорядники програм раптом визнали його невартим потрапити на очі школярам? Для відповіді на це запитання досить перегорнути сторінки хоча б одного–двох збірників письменника. І стане зрозумілим – справа зовсім не в тому, що Степан Олійник, належачи до старшого покоління письменників, став нібито "несучасним", а в тому що в кожній із його мініатюр неодмінно знайдеться пряма паралель із сьогоднішнім життям. А це, можливо, не подобається декому із наших сучасників.