Безсмертний мрець Маркура Пупань лежить черевом до землі і вогняним подихом запалює сільські сади, а з чорної могили летить до нього кінь Ремез; скочить Маркура на Ремеза й помчить зводити жіночі серця... — все це величний Осьмаччин міф, який, здається, підказав йому Гоголь. У художньому горнилі цього міфу переплавляється у високу поезію груба побутова проза селянського життя з її голодними поросятами, боднями сала і пранням брудних сорочок".
Отже, повість "Старший боярин" — це гімн старій Україні, могутня симфонія, присвячена красі української землі. Це ностальгія за тією Україною, якої не стало і яка не воскресне, бо невідхильна у своїй жорстокості рука зіштовхнула її у вогненний кратер пекла.
ОСНОВНІ ТВОРИ:
Книги поезій "Круча", "Скитські вогні", "Клекіт", "Сучасникам", "Поет", "Китиці часу", "Із-під світу", повісті "Старший боярин", "План до двору", "Ротонда душогубців", оповідання "Психічна розрядка".
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:
1. Слабошпицький М. Сон про Україну // Штрихи до портрета Тодося Осьмачки // Українська мова і література в школі. — 1992. — Ш 2.
2. Слабошпицький М. Тодось Осьмачка. Літературний профіль. — К., 1995.
3. Тодось Осьмачка // Історія української літератури XX ст.: У 2 кн. / За ред. В.Г. Дончика. — К., 1998. — Кн. 2.
4. Мовчан Р. Українська проза XX століття: В іменах. — К., 1997.
5. Зборовська Н. Танцююча зірка Тодося Осьмачки. — К., 1996.6. Шерех Ю. Над Україною дзвони гудуть ("Старший боярин" Т. Осьмачки) // Шерех Ю. Пороги і Запоріжжя. — Х., 1998. — Т. 1.