Я вае, вороги, завела у цей ліс, і ви не вийдете відціль". Героїчний вчинок Олесі підносить патріотичну ідею відданості своєму народові, наголошує, що кожен має боронити свій край, не шкодуючи житл".
Б. Грінченко, як і І. Франко, В. Короленко, В. Стефаник, змальовуючи життя і виховання дітей в тогочасних суспільних умовах, реалістично і всебічно відтворював психологію своїх маленьких героїв, спосіб їх мислення за допомогою діалогів та монологів; введених до тексту. Монологи допомагають розкрити; душевний стан героя, якнайглибше передати його почуття. Наприклад, внутрішній монолог Марини із оповідання "Сама, зовсім: сама": "А жити ж як? Які зароблені гроші були — уеі вже потраченої Зостався тільки п'ятак на півхліба. Вона тим жила два дні. Тепер треба шукати роботи. Де? Вона вже знала, що та хазяйка, в якої вона жила, вже іншу замість неї взяла. Піти попроситися, може б прийняла знов... А як ні? Що тоді?" В оповіданні йдеться про тяжку долю дівчини: Марини в якої померла мати і яка втратила роботу (бо певний час доглядала за хворою матір'ю); Митець з великим тактом розповідає про спробу Марини; знайти роботу, про побутові складнощі і, врешті-решт, про її самогубство.
Почуття повнокровного художнього буття в дитячих оповіданнях Б. Грінченка досягається не лише відображенням багатогранності життя, але й різноманітністю форм та інтонацій — від тонкого ліризму до справжнього драматизму. Ось як за допомогою діалогу передається внутрішній стан дівчинки Ксені з однойменного оповідання:
"'Я поцілував її просто в очі і побачив, що вона плаче.
— Ксеню, голубко, чого ти?
—Ох, Василю, так чогось тяжко... Дома б'ють та лають... Он поїхали —хліба не кинули...
— Як то? Ти нічого ще не їла з ранку?
— Нічого.
— Чому ж ти мені не сказала? Так... нащо. Я й без хліба перебуду.
Але я вжене слухав і біг додому. За кілька хвилин я повернувся з усякою їжею".
Або (із оповідання "Сестриця Галя"):
"Цей випадок розігнав Іванові мрії. Він підійшов до плачущих дітей.
— Не плачте, діти, годі! — промовив він, голублячи їх.
— Я маму хочу! — невгавав малий Василько.
-— Маму! — хлипала, тручи руками очі, Одарка.
— Мами нема, дітки... — тихо, ледве промовив батько.
— Мами нема: вона... пішла...".
У першому випадку письменник акцентує увагу читачів на тяжкому житті Ксені, бо мачуха постійно знущалася з неї. Автор розкрив багатий внутрішній світ дівчинки, її вразливість. У другому — відтворено трагічну ситуацію: вмирає мати, залишивши чоловіка з трьома малими дітьми.
У своїх творах Б. Грінченко настільки вживається в світ дитини, що інколи неначе дивиться на навколишню дійсність її очима, а деякі фігури дорослих стають другорядними. Наприклад, вчитель, батюшка, батько, мати й батько Грицька (оповідання "Екзамен",. "Дзвоник", "Грицько") не є об'єктами спостереження письменника, вони відіграють лише допоміжну роль.
Факти життя Б. Грінченка в дитинстві та юності сприяють глибшому проникненню в реальну життєву підоснову його оповідань, саме дитячі та юнацькі враження позначились на багатьох творах письменника взагалі і дитячих оповіданнях зокрема. Але наявний у них значний автобіографічний елемент все ж не дає нам права ставити знак рівняння між автором та оповідачем.
Хотілося б зазначити, що Б. Грінченко досяг значних успіхів і як учений у багатьох галузях науки. Особливо цінними є його збірники етнографічних та фольклорних матеріалів "Думи кобзарські" (1897), 3 томи."Етнографічних матеріалів" та чотиритомний "Словарь української мови" (К, 1907—1909). Як діяч народної освіти Грінченко писав підручники, педагогічні розвідки тощо. Він же є автором першої книги для читання в школі українською мовою "Рідного слова".
Літературознавець С. Єфремов у постаті Грінченка вбачав "символ цілої епохи безмежного гніту з одного боку і дужого від-пору та громадської одсічі, з другого. Такі люди, як Грінченко, несли з собою перемогу живого духа над зверхніми обставинами, навпроти зверхньої сили репресій поставивши внутрішню силу активної любові до рідного краю".
ОСНОВНІ ТВОРИ:
"Дзвоник", "Каторжна", "Серед темної ночі", "Під тихими вербами", "Соняшний промінь", "Брат на брата", "Ясні зорі", "На новий шлях", "Олеся", "Украла", "Серед чужих людей", "Батько й дочка", "Сама, зовсім сама".
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:
1. Левчик Н. Борис Грінченко // Історія української літератури XIX ст. УЗ кн. Кн. 3. — К., 1997.
2. Погрібний А. Борис Грінченко в літературному процесі кінця XIX — початку XX століття. — К-, 1990.
3. Погрібний А. Життя і творчість Бориса Грінченка.// Дивослово. — 1994. — № 3.