Сом, М. Вінграновський, Михайло Сіренко, поет, лауреат премії ім. В. Сосюри. В архіві письменника збереглися його листи до Євгена Гуцала, в яких у важку хвилину підтримував письменника, гартував його характер, надихав мудрим добрим словом. Їздив з групою письменників рятувати Василя Симоненка…М.І.Чабанівський, працюючи на посаді завідувача відділом прози у "Вітчизні" у 60-их роках, помітив талант Павла Загребельного і запросив його переїхати до Києва. Згодом П. А. Загребельний посів замість М. Чабанівського цю посаду. В книжці "Думки нарозхрист" П. Загребельний називає своїми вірними друзями М.Чабанівського та поета, перекладача, талановитого співака Теодора Бобиря.
Був, один епізод — М. Чабанівський покритикував Івана Дзюбу, за те, що той нападав на Андрія Малишка. Михайло Іванович дуже переживав, коли "свої б'ють своїх", закликав до згуртованості. Іван Драч в статті "Жайворонок над Україною" (Газ. "Слово Просвіти" № 44, від 14 листопада 2012 р.) наводить цікавий епізод про А. Малишка."— Я привіз вас, хлопці, сюди на свято першого жайворонка. Дивіться, що вони виробляють — поділили собі небо на свої гектари. І кожен старається. І кожен виспівує, як тільки може. І на певній відстані, щоб один одному не бути на заваді!…Дисципліна." Так мислив і М. Чабанівський. Кожен має право творити і писати, не бути на заваді один одному.
Треба також не забувати, що українські письменники, які залишилися на звільненій від нацистів Україні, чудом вижили під час війни, творили під грізним оком радянської цензури. Тож не всім вдавалося розкрити свій талант— і щасливо плисти за течією життя.
М. І.Чабанівський перший в українській літературі виступив на захист рідної природи. Зайняв цю нішу впевнено і щиро. Михайло Стельмах підтримав книжки письменника доброзичливою рецензією "Соїть явір над водою", "Тече річка невеличка" (перша назва "Тече вода в синє море")про це написав літературознавець, лауреат Шевченківської премії Микола Шудря у передмові "Журавлиний ключ вірності" до книги М.Чабанівського "Журавлинка"(Перевидана коштом родини до 100-річчя від дня народження у вид. "Український письменник", К. 2010)
Відзнаки
За участь у бойових діях нагороджений:
• орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня,
• орденом Червоної Зірки,
• бойовими медалями Румунії, Болгарії
Вшанування пам'яті:
1."2-х томне академічне видання М.Чабанівський "Вибране" Передмова Павла Загребельного).
2.Меморіальна дошка М.Чабанівському на будинку письменників Роліт у Києві (вул. Богдана Хмельницького, 68)
3. Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Чабанівського. Заснована в трьох номінаціях: поезія, проза, публіцистика. Рішення ХХХ сесії ради IV скликання Сахновщинської районної Харківської області від 25 січня 2006 року.
4. ЦДАМЛМ України, відділ "Літературно-мистецькі Плюти" заснував меморіальну кімнату українського письменника Михайла Чабанівського в селі Плюти, Обухівського району на Київщині. В постійно діючій експозиції: фотодокументи з родинного архіву Михайла Чабанівського, бібліотечка з дарчими написами друзів-колег українських письменників Павла Загребельного, Андрія Малишка та інших, листування, особисті речі.
5.До 100-річчя від дня народження М.І. Чабанівського в ЦДАМЛ України представлено документально-книжкову виставку "Земля журавлиних ключів", презентовано перевидану одну з останніх книжок письменника "Журавлинка" ("Український письменник", 1910) з блискучим есе Миколи Шудрі про невідомі факти з біографії М. І. Чабанівського.
Скільки людей загинуло в боротьбі за вольність народу нашого, за українське слово! Альманахи, збірники поезій, журнали, газетні матеріали, віддзеркалюють історію становлення української культури і являють собою доказ цьому. Сьогодні синя книжечка з віршами "Думки-лебедоньки" Івана Циби – історична пам’ятка, рідкісне видання.
Олена Пчілка, яка свого часу була головним редактором часопису РК, завжди стояла на захисті самобутніх поетів, талант яких має свої "принади, чарує щирістю й мужністю". В своїй статті про "переспівців Шевченка" писала: "…Треба пам’ятати, що навіть і справжні таланти не мавши шліфовки, освіти, не взнавши техніки мистецтва можуть не так блищати, якби вони могли блищати, коли б все те знали…В наївності і в "неправильності" є своє чудо!".
З діда-прадіда ведеться в родині любов до рідного слова… Михайло Чабанівський (Циба) прожив складне життя…На його долю випало чимало випробувань: голодомор, репресії, війна, але не зломили його, більше того — став відомим українським письменником. Він дуже любив природу, і писав про природу, про відповідальність людини за її збереження.
Помер письменник в Будинку Творчості в Ялті, за робочим столом. Похований в Києві, на Байковому кладовищі.
Склала донька письменника – Хорозова (Циба-Чабанівска) Оксана Михайлівна
Вшанування ПАМ’ЯТІ
Матеріал розміщено за дозволом автора