голодні, і спрага їх мучить", вони не мають і "шеляга, за віщо солі купити". Селяни животіють в нужденних хатках, єпископи розкошують у палацах; одяг трудящих з грубого сукна, а єпископи в атласах і соболевих шубах ходять. Закінчив Вишенський послання такими словами: "ліпше бо вам без владик і без попов, од диявола поставлених, до церкви ходити і право-славіє хранити, нежели с владиками і попами не от Бога званими і у церкві бити й святой ся ругать і православіє попирати". Письменник намагався своїм твором заступитися за тих, котрі в тодішньому суспільстві були "гнані й опльовані, биті й повбивані", з кого висмоктали "кров і силу, і працю, і дбання", які тяжко працюють, а "річної потреби задовольнити не можуть, з дітьми себе утискують, пайку собі урізують, боячись, щоб їм хліба до нового урожаю дотягнути!" І. Вишенський гнівно запитує пихатих "отців церкви": "Чим ти ліпший од хлопа?.. Або ти не та ж матерія?.. Або ти не теє ж тіло і кров?" Врешті автор виносить вирок: такі єпископи — не духовні проводирі народу, а його "мучителі", бездушні "ідоли", "вовки", народом "прокляті".
І. Франко в своїй праці "Іван Вишенський і його твори" так висловився про "Послання до єпископів": "Ніколи ще до того часу сильні миру сього, світські чи духовні, не чули від простого южноруса таких гордих, рішучих і потрясаюче сильних слів. Віє з них, хоч несвідомо для самого автора, той свіжий, новочасний дух емансипації і особистості людської з пут всемогучої традиції [...]. І тут треба було чималої відваги моральної, щоб кинути могучим ієрархам і цілій пануючій системі польській прямо в очі таким огненним посланієм".
Отже, із творів І. Вишенського чітко видно, що він наголошував на неможливості примирення православ'я і католицизму, необхідності повернення до візантійських традицій; проповідував, що шлях до Бога лежить тільки через духовне очищення, спокутування гріха, дотримання Божих заповідей, засуджував розбещеність світської та духовної влади, захищав "голяка-странника" перед церковними та світськими володарями; наголошував на рівності людей перед Богом.
Публікацію творів Івана Вишенського, починаючи з XIX ст., здійснювали історики, літературознавці, письменники, зокрема
М. Костомаров, С. Голубев, I. Франко, Г Житецький та ж. Вони ж написали окремі дослідження про творчість письменника. Найціннішими серед них є праці І. Франка, зокрема монографія "Іван Вишенський і його твори" (Львів, 1895), в якій дано докладну характеристику літературної спадщини видатного письменника-полеміста.
Проте окремим виданням твори Вишенського через різні обставини довгий час не виходили. Тільки в 1955 р. у Москві була видана книга: Иван Вышенскнй. Сочинения. (Изд-во АН СССР, Серия "Литературные памятники"), а в 1959р. ця книга з'явилася і в Україні. Вихід у світ обох видань з докладним коментарем, примітками, різночитаннями та великою статтею І. П. Єрьомша стало значним досягненням літературознавства.
Таким чином, творчість Івана Вишенського, який у своїх посланнях викривав не тільки римсько-католицьких і уніатських владик, а й "власть мирскую", польсько-шляхетських і українських гнобителів, стала вершиною української полемічноглгтера-тури кінця XVI і першої половини XVII ст. І. Франко так висловився про цю видатну людину: "Іван Вишенський не з зависті ані з ненависті виступив проти тодішніх руських владик і вищого духовенства. Його боліло те, що ті владики держали своїх півданих, своїх одновірців, чи православних, чи уніатів, так само, як і польські шляхтичі, і так само здирали та поневіряли їх. { ось він перший у нашім краї різко та сміло підніс голос в обороні того бідного робучого люду, показуючи панам і владикам, що той мужик — їх брат, а не проста робуча худоба, що він радується й терпить як чоловік і хоче жити як чоловік".
ОСНОВНІ ТВОРИ:
"Виявлення диявола-світодержця", "Благочестивому князю Василю" (Послання до князя Василя Острозького), "Порада", "Послання до всіх взагалі, хто в Лядській землі мешкає", "Послання до єпископів".
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:
1. Українська література: У портретах і довідках. Давня література — література XIX століття. — К., 2000.
2. Історія української літератури: У 8 т. Т. І. — К., 1967.
3. Історія української літератури: У 2 т. Т. І. — К., 1987.
4. Субтельний О. Україна: історія. — К., 1992.
5. Чижевський Д. Історія української літератури (від початків до доби реалізму). — Тернопіль, 1994.
6. Франко І. "Іван Вишенський і його твори". — Львів, 1895.
7. Франко І. Іван Вишенський: Поема. — Твори: У 50 т. — К., 1976, — Т. 3.