Таня Малярчук незмінна у тотальній любові до своїх героїв. Кожною своєю історією вона повторює: "любіть людей".
"Диво має бути від віри, а не віра від дива…". Ці слова знаного філософа Миколи Бердяєва пов’язуються з темою нового роману Тані Малярчук "Біографія випадкового чуда", де авторка якраз і розглядає поняття "віри" та "дива". Ці поняття авторка вплела в канву банальної історії. Дивакувата дівчина Лєна не вірить у Бога, проте вірить, що існують у світі дива, що настане час, коли з неї "виростуть великі люди". Якоїсь миті Лєна вирішує, що може стати диво творцем, навіть дає оголошення до газети "Творю чудеса на замовлення. Недорого." Але її омріяний бізнес ще не розпочавшись, зазнає фіаско: що ж вдієш, українці не вірять у дива…. Однак, на думку Лєни, вони майже напевно повинні вірити у добро, як різновид дива, проте і тут на дівчину очікує розчарування.
Дивакувата Лєна не тому, що вірить у чудеса, а тому, що поводить себе дивно, мислить як дитина. Протягом життя Лєна невтомно старається : стає захисницею собак, намагається нагодувати жебраків, бореться за справедливість, за нормальне життя подруги-інваліда.
Лєна так і не приходить до віри в Бога, натомість потрапляє до психіатричної лікарні. Ймовірно авторка "Біографії..." хотіла показати, що важливим є сам процес віри (навіть якщо і не в Бога) плюс щире бажання творіння добра і тоді людина досягне вознесіння.