Перший цикл представлений творами на історичну, національно-визвольну тематику. У другий цикл входять твори, присвячені актуальним проблемам тогочасної польської дійсності.
Національно-патріотична, історична тема ввійшла у творчість Жеромського в 1896 p., коли було опубліковане оповідання "Про солдата-блукальця". На початку 900-х років у Жеромського виник задум створити цикл творів, які послідовно змальовували б основні етапи історії польського національно-визвольного руху. Таких етапів Жеромський виокремив чотири: 1) епоха наполеонівських війні національно-визвольні повстання; 2) 1831 рік; 3) 1846 рік; 4) 1863 рік. Свій історичний цикл Жеромський писав упродовж майже усього періоду 900-х років, при цьому хронологічної послідовності при висвітленні зазначених ним історичних етапів він не притримувався. Цикл відкриває роман "Попіл", у якому змальовано період наполеонівських війн і участь в них польських патріотів. Події роману охоплюють період з 1797 і до 1812 p.: від часу останнього перерозподілу Польщі і до початку наполеонівського походу в Росію. У центрі роману — процес пробудження національної свідомості поляків.
Роман складається зі сцен, які загалом створюють панорамну картину Польщі межі XVIII—XIX ст., а також подають дуже докладний, майже репортажний опис тих військових операцій, у яких брали участь польські легіонери. Композиційний зв'язок між окремими сценами роману значною мірою ослаблений. їхня послідовність і характер зображення у Жеромського надають роману ознак своєрідної історичної хроніки.
На першому місці у "Попелі" — опис військових походів, в яких беруть участь польські легіонери. Жеромський докладно змальовує італійську кампанію 1797 p., битву біля Сан-Домінго (Гаїті) в 1802—1803 pp., події франко-прусської війни 1806 p., участь польських військ у поході 1808 p., польсько-австрійську війну 1809 p., початок війни 1812 р. У романі виведено кілька реальних історичних постатей, таких, як Наполеон, його ад'ютант, поляк Юзеф Сулковський; генерал Генрик Домбровський, воєначальник Юзеф Понятовський. Але всі вони з'являються в романі тільки епізодично. Головні подієві лінії, через які просувається сюжет і які скріплюють тематичну роздрібненість його численних сцен і персонажів, пов'язані з трьома центральними образами. Це Рафал Ольбромський, Кшиштоф Цедро і князь Гінтулт. Їхні життєві долі, соціальний стан і світоглядні позиції різні, але, незважаючи на це, усі вони виступають в романі уособленням нового покоління поляків, національно-патріотична спрямованість котрих, на думку Жеромського, перемагає аристократичну пиху, національну упередженість і політичний нігілізм представників старої шляхти. Найяскравіше ці риси розкриваються в образах Рафала Ольбромського та Кшиштофа Цедро, котрі представляють наймолодше покоління польських патріотів.
У 1905 р. Жеромський створив невелику новелу "Лісове відлуння", у якій відтворив події повстання 1863 р. У наступному творі циклу — драмі "Сулковський" ("Sulkowski", 1910) письменник знову повернувся до епохи наполеонівських війн і створив романтичний образ героя-одинака, котрий сподівається підняти й очолити поляків у їхній боротьбі з поневолювачами. Таким героєм у драмі виступає один із ад'ютантів Наполеона, молодий польський офіцер Сулковський.
У 1912 р. Жеромський написав повість "Відданаріка" ("Wierna rzeka"), в якій розповідає про драматичну історію кохання, розкриту на тлі подій повстання 1863 р. Повість "Відданаріка"Якоюсь мірою також продовжує мотив, використаний Ж. у його повісті "Лісове відлуння". У повісті виведений образ командира російського карального загону, офіцера Весніцина. У студентські роки він захоплювався демократичними ідеями О. Герцена. Тепер він відчуває внутрішню провину через те, що змушений бути поміж тих, хто придушує свободу. І все ж він не знайшов у собі сил перейти на бік повстанців, як це зробив герой "Лісового відлуння". Повість "Віддана ріка" цікава також тим, що у ній є сюжетні перегуки з романом "Попіл", Одним із головних героїв роману "Попіл" був Рафал Ольбромський, а в повісті "Віддана ріка" гине його син Губерт, емісар національного уряду 1863 р.
У 1913 р. Жеромський розпочав писати роман "Усе і нічого"("Wszystko і піс", 1914), який присвячений повстанню 1831 р. і став безпосереднім продовженням подій, зображених у "Попелі". Проте цей задум перервала Перша світова війна, і він залишився нереалізованим. Востаннє Жеромський звернувся до історичного циклу у 1923 р. — драма "Туронь". Зміст драми пов'язаний з подіями повстання 1846 р. у Галичині і також має сюжетний зв'язок з романом "Попіл". Тут, зокрема, йдеться про загибель головних героїв "Попелу" — Рафала Ольбромського і Кшиштофа Цедро.
Цикл творів на злободенну сучасну тематику в творчості Жеромського 900-х pp. відкриває роман "Історія гріха", який порушує тему розкріпачення особистості, що протиставляє себе лицемірству буржуазної моралі. Роботу над романом Жеромський розпочав ще до революції, у 1904 p., а закінчував уже в 1907-1908 pp. Якщо початковий задум роману полягав у тому, щоб розкрити умовність того морального гріха, який здійснює головна героїня, показати, що гріховним він є тільки в очах лицемірної буржуазної моралі, наскрізь гріховної у своїй суті, то в процесі розвитку задуму Жеромський змальовує, як цей "гріх" головної героїні поступово — під впливом краху її ілюзій та ідеалів — переростає у справжній моральний гріх і кримінальний злочин. Творчий задум роману розкривається через історію душевної драми та морального падіння Єви Побратинської, котра є головною героїнею роману.
Роман "Краса життя" (1912), і наступна романна трилогія "Боротьба з сатаною" ("Walka z szatanem", 1916—1919) присвячені темі політичної боротьби у польському суспільстві, темі перспектив його розвитку та перебудови на засадах соціальної справедливості та європейської цивілізації. Останній із романів Жеромського — це роман "Провесна". Він займає особливе місце у польській прозі міжвоєнного двадцятиліття. У романі Жеромський змальовує Польщу перших років її незалежності. У назві роману присутня аналогія між весняним оновленням природи й оновленою, незалежною Польщею. Провесна — це початок, немовби своєрідна прелюдія до цього оновлення. Але метафора Жеромського гірко-іронічна, оскільки письменник, будучи і зостаючись палким прихильником національної незалежності, у своєму романі виступав з різкою критикою дій польського буржуазного уряду. У "Провесні", написаній у формі біографії головного героя — Цезаря Барики, Жеромський висловлює своє занепокоєння з приводу тієї несприятливої економічної та політичної ситуації, яка починає складатися в Польщі. Водночас письменник не тільки ставить свій невтішний соціально-політичний діагноз новій Польщі, а й намагається який саме політичний курс забезпечить її справжнє, а не деклароване на словах соціально-економічне оновлення.
Жеромський переклав Т. Шевченка, а в щоденнику 1888 р. дав глибоку характеристику його поетичного доробку. Жеромський листувався з І. Франком, просив його надіслати матеріали про творчі зв'язки A. Міцкевича і Т. Шевченка.