Райт вийшов з лав американської компартії, а в 1947 р. переїхав у Францію, повторивши долю багатьох своїх співвітчизників, які стали експатріантами. Оселившись у Парижі, він заприязнився з С. де Бовуар, Ж. П. Сартром, що стимулювало його інтерес до філософії екзистенціалізму. Проте це не було засвоєнням запозичених теорій. "Ці філософи розмовляють про речі, про які я міркував та писав, які я відчував протягом усього свого життя", — зізнавався Райт. Відчуття страху, самотності — все це він добре знав ще з раннього дитинства; це були для нього не філософські категорії, вичитані з книжок, а органічні особливості світовідчуття.
Ці настрої наснажують і знамениту повість Райта "Людина, котра жила під землею" (1944). За змістом цей твір нагадує алегорію, притчу. Головний герой повісті — негр Фред Даніелс, заарештований за несправедливим звинуваченням і побитий у поліційному відділку, втікає від своїх катів і рятується, стрибнувши у люк міської каналізації. Підземна "робінзонада" героя серед бруду і нечистот, немовби поза часом і простором (там, де панують інші критерії і деформовані вартості "земного" буття), сповнена символічної значущості. "Виходи" на поверхню переконують Даніелса в абсурдності людського життя. Викравши із сейфу банкноти, він обклеює ними стіни своєї підземної нори, яка стала його житлом, і розстрілює їх із пістолета. Кинувши в багнюку коштовні прикраси, він з утіхою топче їх ногами. Однак підземна самотність врешті стає для нього нестерпною. Фред виходить на поверхню до людей, щоби поділитися з ними своїми скарбами. Але полісмен без жалю вбиває Фреда Даніелса, який видався йому "несповна розуму".
Перебуваючи далеко від батьківщини, Райт не обмежився негритянською тематикою. У1953 р. побачив світ його "Аутсайдер" ("The Outsider"), який вважається першим екзистенціалістським романом у літературі США. У центрі цього твору — Кросс Дамон, "чорний Раскольников", ніцшеанець, який дотримується принципу "вседозволеності", скоює численні злочини, що призводить його до цілковитого морального банкрутства. У фіналі роману Кросе Дамон, помираючи, оголошує вирок власній філософії та нігілістичному індивідуалізму. "Людина одна — ніщо", — скрушно констатує він. Він, урешті, починає розуміти необхідність "будувати мости між людьми"; тут лунає голос самого Райта, сформульоване його гуманістичне кредо.
На початку 50-х pp. перед Райтом відкрилися нові обрії. Він багато подорожував, відвідував Африку, цікавився проблемами країн "третього світу". Райт активно займався публіцистикою, видав низку книг: "Чорна сила" (1954) — про поїздку до Гани, "Кольорова завіса" (1955) — про участь у роботі Бандунзької конференції, "Поганська Іспанія" (1957) — про мандрівку батьківщиною М. де Сервантеса.
Новий роман Райта "Довгий сон" ("The Long Dream", 1957) став свідченням його подальшого художнього зростання, поглиблення його психологічної майстерності. Дія відбувається у південному містечку Клінтонвілі, розділеному на "чорну" і "білу" частини. Це був своєрідний "роман виховання" у його негритянському варіанті. Письменник гостро порушив проблему батьків і дітей. "Дітей" уособлює головний герой Рекс Текер, пустотливий підліток, який стає дорослим, пізнаючи гіркі істини сегрегації та расизму. Батько Рекса, Тайрі Текер, — власник похоронного бюро, "труполов", який, крім того, має зиск від утримання нелегального кубла. Це нова для Р. постать чорного пристосуванця, який спритно співіснує з білими расистами і здобуває прихильність поліції за допомогою хабарів. Реке, після смерті батька успадкувавши його бізнес, вирішує піти іншим шляхом, розуміючи, що навіть гроші не можуть врятувати від приниження. Врешті-решт, він залишає Америку і вирушає у Францію. Роман мав стати першою частиною трилогії, дописати яку Райту завадила несподівана смерть.
Посмертно вийшли збірка оповідань Райта "Вісім мужчин " ("Eight Men", 1961) і написаний ще у 30-хpp. роман "Сьогодні, Господи" ("Lawd Today", 1963) про негритянського клерка із Чикаго. Б. Гіленсон