Відтак цей твір Р. можна вважати одним з найвищих досягнень передромантичного руху у Франції.
У "Сповіді" Руссо з неймовірною силою емоційного впливу змалював трагічне становище генія у суспільстві, яке вороже ставиться до нього. Тому у XIX і XX ст. найбільший інтерес у читача викликала саме ця книга, хоча в XVIII ст. про Руссо згадували насамперед як про автора "Нової Елоїзи". "Сповідь" стала найвидатнішою книгою французької літератури XVIII ст. Вона й тепер зберігає величезне значення для формування духовного світу людини.
На додаток до "Сповіді" Руссо написав "Діалоги: Руссо судить Жан Жака" ("Dialogues: Rousseau jugede Jean-Jacques", 1775—1776) і "Прогулянки самотнього мрійника" ("Les reveries d'un promeneur solitaire", 1777-1778; опубл. 1782), у яких письменник намагався підбити підсумки свого життя. "Для мене все закінчилося на землі, — стверджував він у "Прогулянках самотнього мрійника ". — Все, що поза мною, відтепер чуже для мене. У цьому світі у мене немає ні близьких, ні подібних до мене, ні братів. Я на землі, як на чужій планеті, куди впав з тієї, на якій жив раніше". У цьому творі перед нашими очима постає образ самотньої людини, котра зберегла любов до істини, на дозвіллі читає Плутарха і почуває себе щасливою лише у спілкуванні з дикою та романтичною природою.
В. Луков