XIX — поч. XX ст., коли історії родин стають у літературі доволі розповсюдженим явищем, Лаґерлеф створила особливий тип історичного роману, де історія держави є лише дуже віддаленим тлом для розвитку подій, пов'язаних з вигаданими героями, які передають особливості психології епохи, специфіку побуту, переконань і вірувань. Тут представлені три історії родин селян, шляхтичів і міщан, що розвиваються паралельно. Є тут і тема злочину та покарання, що об'єднує всіх героїв, таємні передбачення і прокляття, котрі збуваються упродовж життя низки поколінь. Письменниця, з дитинства пов'язана з народними повір'ями, тут притримується поглядів, що відобразилися в легендах. Однак над усім стоїть добра воля людини, любов, здатна перемогти лицемірство, корисливість та егоїстичний інтерес. Розвиток характерів головних героїв, як звичайно в Лаґерлеф, йде шляхом здобуття духовної самостійності та милосердя. Чимало тем "Саги" виникають і тут. Проблеми історії стають під її пером проблемами гуманізму.
В останні роки життя у складних міжнародних подіях Лаґерлеф залишилася вірною гуманістичній спрямованості своєї творчості та життя і виступила проти расизму і фашизму.