Зарозуміла мова — це, як відомо, специфічний різновид індивідуальної словотворчості, куди входять слова і новотвори-звороти, що характеризуються ослабленістю або й цілковитою відсутністю предметних значень (букв. — мова, що лежить за межами раціонального розуміння, безпредметна мова). Експерименти з мовою проводили усі футуристи, але концепція зарозумілої мови Хлєбнікова була найбільш аргументованою і глибокою, "...слово, — писав він, — звукова лялька, словник — зібрання іграшок. Але мова природно розвивалася з небагатьох одиниць абетки; приголосні та голосні звуки були струнами цієї гри в звукові ляльки. А якщо брати поєднання цих звуків у довільному порядку, наприклад: бобеобі або дир бул щ (и) л, або Манч! Манч!(або) чи брео зо! — то такі слова не належать до жодної мови, але водночас щось повідомляють, щось невловиме, але існуюче... ці довільні поєднання (звуків), гра голосу поза словами, отримали назву зарозумілої мови. Зарозуміла мова означає те, що лежить за межами розуміння... Те, що в закляттях, замовляннях зарозуміла мова підпорядковує і витісняє зрозумілу, доводить, що у неї особлива влада над свідомістю, особливі права..." Звук у поетичній системі Хлєбнікова несе в собі самоцінне значення, яке спроможне наситити твір художнім значенням, а витоки цього значення Хлєбніков, своєю чергою, шукав у народних закляттях та замовляннях.
На думку С. Бавіна, "усю творчість Хлєбнікова можна розцінювати як велетенський фрагмент словесного вираження природно-космічного і земного буття. Історія Русі у співвіднесеності з історією Польщі (поема "Марина Мнішек"), з історією Азії (поема "Хаджі-Тархан"), з сучасністю (поема "Сільська дружба"); міфологія індуїстська (вірш "Мене приносять на слонових...") і слов'янська (вірші "Перун", "Ніч в Галіції"); те ж розмаїття — у повістях: азійські мотиви — у "Мисливці Усагалі", російські — у "Миколаї", південнослов'янські ("чорногорські") — у "Загартованому серці"... У багатьох із названих творів помітно виділяється й елемент автобіографізму, що легко поєднується з надзвичайно широкими історичними узагальненнями". Серед творів X. — численні "епоси" — слов'янський фольклорний епос ("Лісова діва", "Біла і Лісовик", "Шаман і Венера", драма-казка "Сніжимочка" та ін.), азійський ("Труба Гуль-мули", "Ази й Узи", "Тиран без Те"), фантастична лірико-філософська повість "Ка" — про людський дух, що поєднує часи, народи, міфологічні й історичні уявлення про душу, творчість, кохання. Це, нарешті, стаття "Ряв про залізниці", в якій X. розмірковує про розвиток цивілізації у зв'язку з розвитком транспорту в країнах Європи, Америки, Росії.
Поетичні та філософські ідеї Хлєбнікова справили відчутний вплив на творчість таких відомих російських поетів, як В. Маяковський, М. Асєєв, Б. Пастернак, О. Мандельштам, М. Цветаева, М. Заболоцький, а пізніше — на творче формування В. Висоцького, А. Вознесенського, Є. Євтушенка, представників "рок-поезії" й ін.
В. Назарець