Майже збожеволівши від страху, він готовий стріляти у будь-який момент у будь-кого. Його записи — крик душі, жаху перед тим, що трапилося, спогади про минуле життя. Про культуру, яка зруйнована й зараз похована під камінням. А може, це йому тільки здається? А може, люди, які його оточують лише слабкі тіні, а життя насправді зовсім інше? В цьому наймиті дві душі. Вже один тільки цей образ, фантастичний та переконливий, вбирає в себе трагічні риси сучасного людства.
До останнього подиху (помер великий швейцарський письменник 14 грудня 1990 року) Дюрренматт займав демонстративно нейтральну позицію як у політичних уподобаннях, так і у літературних напрямках. Автор 30-томного зібрання творів, лауреат кількох міжнародних премій (Мольєровської (1957), Шиллеровської (1959), Бюхнеровської (1988)), Дюрренматт залишається для нас людиною, яка, за його словами, "не вважає за необхідне вирішувати світові загадки", але й понині допомагає людству розбиратися у своєму такому заплутаному повсякденному житті, залишаючись завжди і гостро злободенним і, водночас, вічним.
"Візит старої дами"
Свою найкращу п'єсу "Візит старої дами (1956) сам автор характеризував як "трагічну комедію", вважаючи, що "тільки у драматичній формі комедії можна втілити сучасну трагедію".
Неймовірні події розгортаються у цій п'єсі. Нечувано розбагатівши, головна героїня — колишня жителька містечка Гюллен Клер Цаханесян — підкупає всіх мешканців рідного міста й примушує їх вбити за мільйон доларів чоловіка, який колись спокусився на її гідність. Місто Гюллен існувало за загальними законами людства. Його мешканці, коментував Дюрренматт — "не чудовиська, а такі самі люди, як ми всі". Спочатку пропозиція американки-міліонерши з гідністю відкинута всім містом, але поступово ситуація змінюється. Автор психологічно точно й обґрунтовано подає зображення механізму зміни настрою (за винятком пана вчителя) майже кожного з героїв: на одному з'явились нові жовті черевики, другий палить дорогу сигару. Кожному начебто невідомо, чому він йде на такі витрати. Але підсвідома робота з виключення совісті вже почалася. Мотиви, які привели мешканців до рішення скоїти цей злочин, з розвитком дії починають здаватися такими природними, що драматург радить грати свою жорстоку виставу "не жорстоко, але зі всією людяністю, з сумом, а не з гнівом, і обов'язково з гумором".
Вистава "Візит старої дами" народилась, зі слів автора, із спогадів про маленький вокзал, на якому ніколи не зупинялися поїзди. Автор запитував себе: що могло затримати тут поїзд? Хто міг собі дозволити скористатися для зупинки стоп-краном? Це найбагатша жінка світу з'явилася у рідному містечку. І розгортаються події, які сповнені різними зіткненнями, дійсність Дюрренматта сповнена неочікуваними випадками і страшними у своїй повсякденності результатами, які врешті-решт шокували і палаючу гнівом мадам Цаханесян, і всіх жителів міста, але після того, як вже все відбулося і нічого не можна змінити.
ОСНОВНІ ТВОРИ: п'єси: "У писанні сказано..." (1947), "Сліпий" (1947), "Шлюб пана Міссісіпі" (1952), "Ангел спускається у Вавілон" (1954), "Аварія" (1956), "Візит старої дами" (1956), "Фізики" (1962), "Метеор" (1966), збірка есе "Проблеми театру" (1955), романи: "Суддя та його кат" (1951), "Підозра" (1956), "Обіцянка" (1958), повість "Зимова війна у Тибеті" (1981).
ЛІТЕРАТУРА: 1. Павлова Н.С. Фридрих Дюрренматт. — М., 1967.; 2. Затонский Д.В. Дюрренматт и детективи // Затонский Д.В. Зеркала искусства. — М., 1975.