Верлен же піддавав сумніву і рими, і мірність вірша, а поруч з тим демонстрував можливості "неправильностей"; Повтори, внутрішні рими, системи співзвучних голосних (асонанси) і приголосних (алітерації) — все це створює ефект справжньої музики слова. Мова тут покликана навіювати, а не описувати чи доводити. Поет вплітає у вірші просторіччя, провінціалізми, архаїчне мовлення й мовні "неправильності" Це створює ілюзію абсолютної спонтанності й мовної інтимності. Верлен розчленовує олександрійський вірш за допомогою незвичних цезур і неочікуваних переносів таким чином, що часом здається, ніби вірші переходять у прозу. Саме Верлен проклав шлях верлібру поетів-символістів.
"Поетичне мистецтво" було сприйняте молодими поетами-символістами як справжній маніфест, хоча сам Верлен застерігав своїх послідовників від буквального наслідування своїх настанов. У циклі "Прокляті поети" (1882) Верлен дав вичерпну характеристику найновішої школи поетів-символістів і визнав геніями зовсім невідомих у той час С. Малларме, А. Рембо, Т. Корб'єра та ін. Успіх "Проклятих поетів" викликав цікавість публіки і до самого Верлена — поет отримав змогу видавати свої твори та одержувати за них гроші. А доти він вів злиденне існування, хворий та переслідуваний постійними невдачами. Помер Поль Верлен 1896 року в лікарні від запалення легенів.
ОСНОВНІ ТВОРИ:
поетичні збірки "Сатурнічні поеми" (1866), "Вишукані свята" (1869), "Добра пісня" (1870), "Романси без слів" (1874), "Мудрість" (1881), "Прокляті поети" (1882), "Далеке і близьке" (1884), "Любов" (1888), "Паралельно" (1889), "Щастя" (1891).
ЛІТЕРАТУРА: І.Андреев Л. Г. Импрессионизм.— М., 1980.; 2. Косиков Г. К-Два пути французского постромантизма: символисты и Лотреамон//Поэзия французского символизма.— М., 1993.; 3. Обломиевский Д Ю. Французский символизм.— М, 1973.