Винниченко Володимир — Кумедія з Костем (З Костем сталася чудна комедія)

Коли прийшов пан і фершал, Кость не зводив "чудного, якогось жадібного й побожного погляду" з пана. На питання фершала хлопець не відповідав, а лише сказав: "Хрр!" і продовжував зачаровано і ласкаво дивитися на пана. А коли усі вийшли з кухні, хлопчик підібрав недокурок, який кинув пан, щоб мати хоч щось від батька.

Оточуючі вважали його кумедним, хоч нічого кумедного у ньому не було. Хлопчик мужньо терпів усі знущання і ніколи не плакав. Іншим це здавалося кумедним, інколи навіть на парі йшли, що заплаче, і таки ні. За те, що хлопчик не плаче, його прозвали "кам'яним виродком". І це жахливо, адже ніхто не розумів, що Костеві просто потрібна увага і любов.

Глибоке смислове навантаження у творі несе кинутий паном недопалок цигарки, який хлопчик береже, наче найбільшу цінність. Кость тримає в кулаці як "безцінний скарб, загублений і знову знайдений", бо то було "татове".