Контрольні запитання — Про теорію літератури

Працюючи над втіленням свого творчого задуму, поет не лише замислюється над тим, які дібрати слова, як їх поєднати, а й враховує їхнє звучання. Адже виразність мови — головна риса художньої творчості. Прозаїк здебільшого звертає увагу лише на інтонацію своєї розповіді, на те, щоб уникнути нагромадження приголосних у словах або між ними. У вірші саме звучання допомагає поетові точніше й виразніше висловити думку...

Літературне бароко в Європі розвивалося нерівномірно, несинхронно: його початок припадає на середину XVI ст. (Іспанія, Італія), а розквіт у слов'янських країнах—на XVIІ-XVIII ст.

Першим українським письменником, творчість якого була позначена рисами бароко, вважається Іван Вишенський. Проте утвердження бароко у вітчизняній літературі пов'язується з іменами Мелетія Смотрицького та Кирила Транквіліона...

У художній літературі розрізняють три способи відображення життя, або три роди: епос, лірику і драму. Кожен з цих родів має свої характерні ознаки. Так, в епічних творах зображуються повнокровні людські характери і різноманітні події, через які вони розкриваються. Ці події організовуються в сюжетну систему. Тип оповіді — об'єктивна розповідь, яка інколи порушується авторським коментарем у формі ліричних чи публіцистичних відступів...

Бунт проти антилюдяного суспільства, переважання творів екзотичної та забороненої тематики, надмірна увага до підсвідомого, широке використання мови символів.

"Химерна" повість — значний за обсягом прозовий твір, у якому розповідається про неймовірні події, де реалістичне поєднується з фантастичним, умовним, засоби іронії, гротеску, театральності — із елементами фольклорної та міфологічної поетики. У "химерних" творах відбуваються дивовижні метаморфози з персонажами, зміщення подій у часі й просторі.

Новела й оповідання: які їх відмінні риси?

Новела й оповідання належать до малих епічних форм, проте між ними існують певні відмінності. Якщо в оповіданні розповідається про одну чи кілька звичайних у своїй буденності подій та епізодів, то в новелі основу сюжету визначає якийсь незвичайний випадок із життя окремої людини, що має несподівану розв'язку...

Порівняння — один із видів тропів, який пояснює особливості явища, предмета, людини через зіставлення їх з іншими на основі схожості:

Над сизим смутком ранньої зими

Принишкли хмари, мов копиці сіна.

В. Симоненко

Порівняння складається з двох елементів: те, що порівнюється (у нашому прикладі — хмари), і те, з чим порівнюється (копиці сіна, які нагадують хмари за розміром). Ці елементи здебільшого з'єднані сполучниками як, мов, немов, ніби, наче, неначе...

Романтика — це особливий стан душі, викликаний прагненням до ідеалу піднесеного, прекрасного, незвичайного. В художній літературі романтика виявляється в зображенні яскравих та героїчних аспектів життя, у змалюванні образів, незадоволених буденністю, прозаїчним існуванням, які мріють про його зміну на краще. У таких випадках говорять, що письменник відтворює певні романтичні аспекти дійсності — романтику праці, подвигу, творчих пошуків і відкриттів, дружби, кохання, природи...

Повторення слів або словосполучень у тексті з метою звернути на них увагу читача прийнято називати повтором. Його використання підсилює виразність твору, емоційність, підкреслює найважливіші думки. Умовно повтори поділяються на закріплені і не закріплені за певним місцем у тексті. Вони зустрічаються в епічних творах, але найчастіше — в ліричних.

У Г. Чупринки читаємо:

Блиском, блиском.

Миготінням,

Тріском, тріском,

Лупотінням

Розгулявся Цар-Огонь...

Давньогрецькі й римські оратори користувались у своїх промовах такими синтаксичними одиницями, які посилювали емоційність і виразність виголошуваних думок. Звідси походить і назва цих синтаксичних одиниць — риторичні. З часом у поезії їх риторичність, звісно, стала дуже умовною. Риторичні фігури — це риторичне питання, риторичний оклик і риторичне звертання.

Риторичне питання — це поетичне ствердження, висловлене лише в питальній формі...