Карпенко-Карий Іван — Сто тисяч

Герасим і Савка є рівними за походженням: обидва звичайні селяни, за майновим показником – Герасим багатший, бо Савка приходить до нього позичити грошей, якими має розплатитися за оренду землі в Жолудя. І Герасим, і Савка майже однаково ставляться до грошей, готові на будь-які дії, навіть незаконні, щоб мати більше. Калитка значно хитріший за Савку, бо позичає йому гроші під процент та ще й для певності вимагає "запродажню запись на воли".

Драматург застерігає усе суспільство від панівного культу грошей, збагачення заради збагачення, адже культ грошей веде до деградації людини, має погані наслідки. А справжнє щастя дають людині любов до ближнього, милосердя, скромність, чесна праця та вільна творчість.

Калитка не зрозумів, що насправді гроші зовсім не підроблені, а справжні. Крім того, Калитку мало б насторожити те, що цю справу пропонує йому жид.

Драматичні твори призначені для виконання на сцені і відбуваються зазвичай в одному місці тому, що під час вистави складно міняти декорації. У трагікомедії "Сто тисяч" усі події відбуваються у хаті Герасима Калитки впродовж кількох днів. Це пояснюється тим, що під час вистави часто змінювати декорації на сцені немає можливості, хіба що під час антракту.

Герасиму були потрібні гроші для купівлі земель панка Смоквинова. Чоловік мав лише 5 тисяч, потрібно було ще хоча б 15. Тому Калитка вирішив за цих 5 тисяч вирішив купити 100 тисяч фальшивих і придбати землю.

Калитка збирався із Савкою на вокзал по фальшиві гроші, а перед цим хотів з кумом відсвяткувати вдале діло. Герасим навіть подарував кумові ті сто рублів, які позичив під процент, а щоб для гульні була причина, щоб ніхто не здогадався ні про що, — вирішив засватати Романа на Мотрі

З першої дії читачі дізнаються, що Невідомий, жид, пропонує Калитці купити фальшиві гроші. У своєму монолозі він говорить: "…я сібє видумал новую комерцію: хорошій будет гендель, єжелі удастся… Попробуєм!…", і читач розуміє, що йдеться про якусь нечесну справу. Коли він виявляє, що Калитки немає вдома, то говорить, що поки що піде, бо має "діло до Смоквинова". При зустрічі з Калиткою жид готовий присягнутися на Біблії, що фальшиві гроші ніхто не виявить, бо вони майстерно зроблені...

Скнара – це надміру скупа, жадібна людина, а ощадливий – це той, який бережливо витрачає, що-небудь, додержується економії. Отож, можна сказати, що в характері Калитки переважає скнарість, адже він жаліє шматка хліба для Клима, а хліб у його домі взагалі під замком. Він не дозволяє жінці брати коней, щоб поїхати до церкви, дочці не дає обіцяного посагу, синові не дозволяє одружитися з наймичкою.

Спільним між Герасимом і Копачем є те, що обидва мають непогамовне прагнення роздобути гроші; обидва не потребують комфортних умов для життя. Та між цими героями більше відмінностей: спосіб добути омріяні гроші (Калитка – нечесним шляхом, Копач – викопати скарб); мета, задля якої хочуть роздобути гроші (Калитці – купити землю, Копачеві – поїхати в Париж); рівень знань і ставлення до науки і культури...

Герасим Калитка нагадує читачеві героїв у творах Ж. Б. Мольєра у комедіях "Скупий", "Міщанин-шляхтич", О. Пушкіна у трагедії "Скупий лицар", М. Гоголя у поемі "Мертві душі" (образ Плюшкіна), О. де Бальзака у повісті "Гобсек", О. Островського у п'єсах "Дохідне місце", "Свої люди — поквитаємось", "На всякого мудреця доволі простоти", М. Куліша у комедії "Мина Мазайло".