Стельмах Ярослав — Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера

Повість навчила мене, що дружба дуже важлива у житті людини, адже разом з другом завжди веселіше, цікавіше, не страшно мандрувати і розгадувати таємниці. Митько і Сергій довели, що разом можна і вчитися, і веселитися, і досліджувати навколишній світ. Повість вчить, що брехня завжди вилазить боком, а несправедливість обов'язково буде покарана.

Митько і Сергій повірили Василеві, бо любили пригоди, щось таємниче і цікаве, а також Василь навів кілька доказів. Крім того, друзі хотіли довести і собі, і Василеві, що нічого не бояться, навіть чудовиська.

Твір має подвійну назву: "Митькозавр з Юрківки, або химера лісового озера". Перша назва придумана Сергієм, який називає так чудовисько на честь свого друга Митька, який є лідером; Юрківка – село, де відбуваються події. "Химера лісового озера" – теж вмотивована назва, адже "химера" тут у переносному значенні – дивовижна фантазія, нездійсненна мрія, витвір уяви Василя Троша, якому так і не вдалося налякати і обдурити хлопців; лісове озеро – місце, де живе вигадка Василя.

На мою думку, автор хотів сказати, що брехня завжди виходить назовні, що справжній друг додає впевненості, з ним нічого не страшно.

Митько і Сергій могли б розпитати бабусю, дідуся Трохима чи Гната про лісове озеро і довідатися, що там немає ніякого чудовиська. Тоді б події могли розвиватися зовсім по-іншому. Виявивши брехню, між друзями і Василем могла би зав'язатися сутичка.

Друзі вивчали книжки із зоології, бо це було єдине джерело, де вони могли знайти інформацію про чудовисько з озера. Митько говорив другові: "…до твого відома, зоологія – наука про весь тваринний світ. Отже, в ній ми обов'язково знайдемо щось підходяще і для нас, цебто про те, що живе в цьому озері.

Романтика – це незвичайність, це те, що викликає до себе емоційне, піднесене ставлення з боку людини. Подорож хлопців до бабусі можна назвати романтичною, адже для дітей з міста ліс, озеро, курінь, багаття, свобода від батьків – це пригоди, піднесений настрій, щось незвичайне і омріяне.

Автору це вдалося завдяки тому, що чудовиськом виявляється опудало, яке зробив Василь. Хлопець мало не втонув через свою витівку, а потім зізнався у всьому: у викраденні тромбона, у тому, що підробляв сліди чудовиська на піску і соснах, про несправжній бурштин.

Сергій не любив вчительку, називав її "ботанічка" і не був у захваті від завдання на літні канікули. "Той, хто не знав нашої ботанічки, міг би подумати, що цілісінькими днями ми тільки й сушили голову над тим, як би під її керівництвом ще глибше зрозуміти навколишній світ. Насправді ж ми мало любили ботаніку, та й не можу сказати, щоб і зоологія вигравала в нашій хлоп'ячій уяві привабливими веселковими барвами".

Вчинки друзів характеризують їх як сміливих (не бояться ночувати в лісі біля озера), допитливих і кмітливих (відвідують бібліотеку і багато читають), винахідливих (придумують пастку для чудовиська і приманку) хлопців. Василь Трош просто насміхається з Митька і Сергія, вважає ще малими і довірливими. Я вважаю, що Митько і Сергій хороші хлопці.