Гуцало Євген — Сім'я дикої качки

Тому що вони зрозуміли, що Тося прагне врятувати каченят.

Дівчинка побачила, що каченята вже деякі лежать на траві, а деякі ледве голівки тримають. Boнa почала прискати на них водою, трусила їх, а потім поставила за пазуху і побігла через ліс до берега.

Посадив у ящик, поїв їх во дою, приніс їм вареної картоплі, пшона, але каченята не доторкнулись ні до чого.

Дівчинка "спочатку сиділа під своєю хатою й намагалась помітити, як сонячне проміння падає на землю. Але так нічого й не помітила. Потім з кленового пагінця робила свистки, але всі вони свистали не так, як той, учорашній, який грав тоненьким, наче аж зеленим звуком. Притулялася до берези, що росла на їхньому подвір'ї, хотіла підслухати, про що вона шумить, але сьогодні чомусь береза крилася від неї, не бажала повідати своїх думок.". Тосі було гірко на душі. Вона згадували події, що відбулися зранку. Її серце стислося в недоброму передчутті

Хлопці, на відміну від Юрка, допомагали Тосі.

Письменник описує красу літнього ранку з захопленням, любов'ю: "Добре дихалося зранку в старому дубовому лісі. Повітря пахло зволоженим листям, воно голубіло між стовбурами, і далина над верхівками дерев була кришталево чиста, кришталево дзвінка. Юрко йшов по стежині, що пролягала між заростями кінського щавлю, що світилася білим піском поміж великими, із тремткими краплинами в жолобках, лопухами, і в його душі було так само ранково й прохолодно, як у літньому лісі.".

Так, Тося не підійшла б, оскільки не могла вибачити жорстокості.

Качка ховалася з каченятами у траві, кидалася то сюди, то туди, захищаючи дітей. Коли вона не змогла їх вберегти, то злетіла вгору і розпачливо крикнула.

Каченята то розбігалися, то збігалися до купи, їхні очі були схожі на голочки гострого суму. Пташенята тулились одне до одного, ніби в близькості шукали порятунку, були полонені розпачем.

Сюжет оповідання розгортається динамічно, події відбуваються у правильній послідовності, наявна одна сюжетна лінія.