Гуцало Євген — Сім'я дикої качки

Він хотів відвезти їх у місто, показувати своїм товаришам.

Юрко вважав, що зможе приручити їх, а потім забере їх в місто і показуватиме друзями, щоб вони захоплювалися його вчинком.

Автор застерігає, що не можна втручатися бездумно в природу, яка тепер наче карала дівчинку за вранішній вчинок.

Юрко хотів показати хлопцям каченят.

"Щойно вони сховалися за кущем, як Юрко, кинувши свою вудочку стрімголов шугнув уперед. Сіра качка, помітивши небезпеку, скрикнула і разом із каченятами дременула в траву. Проте Юрко й не думав одставати. Він тільки побоювався, що виводок ось-ось добіжить до річки, плесне на воду — і втече. Тому забіг наперед, відрізаючи їм дорогу на берег. Качка, не наважуючись покинути дітей, не злітала в повітря, вона кидалася то туди, то сюди, захищаючи їх...

Юрко звинувачував Тосю в тому, що нічого не зловив, та вихвалявся.

Розповідь про маленьку людину, що вчиться бути дорослою, відповідати за свої вчинки, розрізняти добро і зло.

Діти, що виросли на природі в селі, звичайно, розуміють її краще і чуйніше ставляться до неї, вона є частиною їхнього життя. Міські діти трохи відірвані і відчужені від природи, дивляться на неї більш як на місце розваг та наживи. Але й міські діти повинні усвідомлювати всю цінність і гармонію природи, поважати її закони, бути уважними і спостережливими, прислухатися до добрих порад сільських дітей

Спільні риси: Юрко і Тося – однолітки, вміють милуватися природою, люблять проводити час на природі, діти веселі, допитливі. Відмінні риси: Юрко любить вихвалятися, бреше, не дослухається до інших, не береже природу, високої про себе думки, натомість Тося – щира, дружелюбна, милосердна, здатна до співпереживання, готова прийти на допомогу.

Так, бо він бігав до річки кілька разів, хотів побачити качку з каченятами, надіявся, що пташенята живі.