Українка Леся — Давня казка

На мою думку, його можна вважати невдячним, адже він забував, що саме поет не раз ставав йому в пригоді. Бертольд не запросив поета на весілля, не віддячив за підтримку бойового духу війська під час війни. Поету навряд чи потрібні були б якісь матеріальні речі у якості подяки, але Бертольд міг хоча б подякувати за допомогу.

І — Зустріч поета і лицаря, відмінність їхніх поглядів.

ІІ — Поет допомагає лицарю завоювати серце коханої.

ІІІ — Поет знову стає у пригоді Бертольдові.

IV — Вічна боротьба.

Під час першої зустрічі Бертольдо бачив, як слова поета впливають на молодь, як подобаються дівчатам. Лицар зрозумів, що слова поета мають дивну силу, тому він попросив допомоги, адже вмів грати, але міг скласти гарних віршів. Поету вдалося скласти таку серенаду, яка сподобалася Ізідорі, невдовзі дівчина вийшла заміж за Бертольда.

Антитеза ("В мужика землянка вогка, В пана хата на помості"), інверсія ("у ярмі стогнали люди", "попереду їхав лицар", "золотих не хочу лаврів"), фразеологізми ("спіймати вітра в полі", задати гарту", "пізнатися з лихом"), епітети ("сумна діброва", "бистрі, вільні думи-чарівниці", "золотії зорі"), метафори ("рими-соколята", "луною гай озвався", "на крилах думки лину"), порівняння ("час летів, немов на крилах"), іронія, сатира ("Був собі одважний лицар, Нам його згадать до речі, Він робив походи довгі – Від порога та до печі").

У прямому значенні вислів означає перебувати на службі при дворі, а в переносному вислів означає, що співець мусить прославляти своїх панів, схвалювати навіть їхні погані вчинки, величати їх, оспівувати. Таке становище принизливе і ганебне, бо співець говорить неправду, закриває очі на несправедливість, а сам лиш чекає на подачки.

Золотих не хочу лаврів,

З ними щастя не здобуду.

Як я ними увінчаюсь,

То поетом вже не буду.

Поет має на увазі те, що хоч він бідний, проте може вільно висловлювати свої погляди, підносити народ для повстання. Коли ж він прийме з рук лицаря золоті лаври, він втратить свою свободу, стане співцем несправжніх цінностей.

Поет допомагав Бертольду двічі: завоювати серце Ізідори і підняти бойовий дух війська, щоб здобути перемогу. "Забудькуватість" лицаря свідчить про його невдячність, зосередження лише на своїх потребах. Про заслуги народного співця Бертольдо згадав лише тоді, коли народ почав бунтувати, виступати проти знущання над ним. Тоді лицар вирішив підкупити поета, дати йому хату, зробити придворним співцем.

1. Вік героїв.

2. Риси характеру.

3. Соціальний стан.

4. Ставлення до поезії.

5. Ставлення до людей.

6. Життєві цінності.

Бертольд із військом вирушили в похід у неділю. Одважне лицарство подалося за море, де знаходилося бусурменське господарство. Багато вояків сумували за рідною країною. Тоді співці співали їм пісні, які розважали тугу. Ці пісні закликали не журитися, а берегти спогади про рідний край у серці. Навчали, що розлука навчає любити рідний край іще щиріше. Коли лицарство притомилося, а бусурменський владар не здавався, серед війська почалися нарікання і тривога...

Найбільше мені сподобалися такі рядки:

"Золотих не хочу лаврів, —

З ними щастя не здобуду.

Як я ними увінчаюсь,

То поетом вже не буду".

"Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани!"