Стельмах Ярослав — Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера

Герой-оповідач – це Сергій Стеценко, який закінчив 5 клас. Його найкращий друг – однокласник Дмитро Омельчук.

Вперше Митько й Сергій зустрілися з Василем недалеко від хати Митькової бабусі. Василь почав насміхатися з сачків і рюкзаків хлопців, а потім представився майбутнім майстром велосипедного спорту міжнародного класу. Сергію не сподобалися кпини Василя, тому він сказав, що спілкуватимуться тоді, коли Василь уже стане майстром. Це подіяло, і Василь поїхав геть. Ця зустріч справила на мене неприємне враження, адже Василь міг приязніше поводитися з Митьком і Сергієм.

Кожна людина мріє мати справжнього друга, з яким завжди було б цікаво, який розумів би її, допомагав, підтримував у нелегкі моменти. Такого друга важко знайти, а коли це станеться, треба берегти ці стосунки. На мою думку, герої повісті Митько і Сергій є справжніми друзями. Вони нерозлучні і навіть літні канікули проводять разом, переживаючи захопливі пригоди.

На мою думку, у справжніх друзів повинні бути спільні захоплення...

Лідером був Митько, бо саме він переконує батьків Сергія відпустити сина в село; він вирішує знайти і побачити чудовисько; він вирішує йти в бібліотеку; він перший здогадується, що чудовисько – вигадка Василя.

Василь навів достатньо доказів: віддав Митькові і Сергію бурштин, який нібито знайшов в озері, показав подряпані сосни і вивернуті пеньки, сказав, що чудовисько минулого року з'їло телятко на очах пастухів, а всі у селі бояться ходити купатися на озеро. Сергій засумнівався в існуванні чудовиська, але Митько запропонував перевірити слова Василя. На мою думку, хлопців можна назвати не легковажними, а допитливими і цікавими, хоча вони таки купилися на вигадку Василя.

Так, мрії хлопців здійснилися. Вони отримали свободу, бабуся не давала їм ніякої роботи, друзі кожного дня ходили в ліс до озера, знайшли курінь, навіть ночували на природі.

Дід Трохим, звичайно, здогадався, що хлопці викопали яму, вкрали курку, але він не присоромив хлопців, тому що був безконфліктною, але хитрою людиною: не принизивши хлопців він домігся обіцянки, що ті закопають яму, принесуть додому курку і лопату.

Дізнавшись усю правду, Сергій розлютився і уже хотів побити Василя, але Митько спинив. Він сказав, що Василеві треба подякувати, бо завдяки йому вони дізналися і вивчили дуже багато. "Так от, Васю, ми тобі вдячні, Васю за те, Васю, що ти влаштував нам такі чудові канікули. Ми, Васю, відкрили для себе такий світ, якого тобі Васю, і не снилося. Ти сказав, що пошив нас у дурні. Ти, Васю, коли хочеш знати, сам себе пошив у дурні.".

Василь Трош, на мою думку, так і не зрозумів безглуздість своєї поведінки, бо він вважав, що таки налякав Митька і Сергія, хоч ті викрили його. Василеві слід було подякувати хлопцям за порятунок.

Обидві повісті схожі романтикою пригод, схожі героями (веселі непосидючі і винахідливі хлопці), деякими епізодами (наприклад, Том з друзями ночує на безлюдному острові, а Митько і Сергій ночують у лісі біля озера далеко від села), герої намагаються викрити брехню і несправедливість.