Франко Іван — Зів'яле листя

Поезія "Червона калина, чого в лузі гнешся?" написана у формі діалогу між червоною калиною і дубом. За народною символікою червона калина уособлює вродливу дівчину, а дуб — молодого парубка. У поезії поет майстерно відобразив у прагненні калини до сонця — любов до життя, важкі переживання людини за свою гірку долю. Поезія відзначається глибоким ліризмом і високою музичністю.

Роман Горак написав повість-есе "Тричі мені являлася любов..."

"Зів'яле листя" сам І. Франко назвав "збіркою ліричних пісень, найсуб'єктивніших з усіх, які появилися у нас від часу автобіографічних поезій Шевченка, та при тім найбільш об'єктивних у способі малювання складного людського чуття". Суб'єктивне у збірці виявилося в тому, що вона постала з невимовного болю Франкової душі, з незмірної розпуки, а тому й пісні у ній — "то голосні ридання", "підстрелені пташки", зойки враженого серця...

Бо так І. Франко назвав поезію, де висловив свої глибокі почуття до трьох жінок, які зустрілися йому на життєвому шляху.

"Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв", — написав М. Коцюбинський у рефераті "Іван Франко".

1 частина — "Одна несміла, як лілія біла..."

2 частина — "Явилась друга — гордая княгиня..."

3 частина — "Явилась третя... — і очам приємно..."

4 частина — "Жінка, котра була поруч..."

Назви перших трьох частин взято із поезії Івана Франка "Тричі мені являлася любов". Кожна частина присвячена жінці: 1 — Ользі Рошкевич; 2 — Юзефі Дзвонковській; 3 — Целіні Журовській; 4 — дружині Ользі Хоружинській.

Автобіографічними моментами вирізняється в збірці поезія "Тричі мені являлася любов", у якій Франко повідав про щастя і горе, радості й муки кохання. У вірші згадує автор про перше своє кохання — Ольгу Рошкевич, про горду княгиню Юзефу Дзвонковську, яка, знаючи про свою смертельну хворобу, відмовила Франкові, про горду душу — Целіну Журовську.

"Лірична драма".

Збірка складається з трьох частин, або "жмутків". У перших "жмутках" вміщено інтимну лірику, в якій оспівано глибокі почуття палкого, але нещасливого кохання. У першому "жмутку" є вірші і з громадянськими мотивами, але переважає скорботна інтимна лірика. У поезіях другого "жмутка" І. Франко оспівує не лише кохання, а й чарівну красу природи. Провідний мотив поезій третього "жмутка" — пекельні переживання поета, спричинені нещасливим коханням.

"Безмежнеє поле", "Ой ти, дівчино, з горіха зерня", "Твої очі, як те море". Особливо чарівним є романс К. Данькевича на слова поезії І. Франка "Чого являєшся мені у сні?"