Чарлз Діккенс — Різдвяна пісня в прозі

Скрудж змінив своє життя. Він відправив Бобові Кретчиту найбільшу індичку, вийшов на вулицю і усміхався до всіх перехожих, виділив велику суму для нужденних, побував у церкві, розмовляв із жебраками, відвідав племінника, збільшив Бобові платню.

Дух щедро окропив помешкання Кретчитів і благословив сім'ю, бо вона по-справжньому раділа Різдву, відчувала святкову атмосферу, не жалілася на бідність. Кретчити дбали одне про одного, вміли бути вдячними і щасливими.

Скрудж не зробив пожертву, говорячи: "Я не балую себе на Різдво і не збираюся балувати ледарів". Він вважав, що коли підтримує своїми податками в'язниці і робітні доми, то нічого не повинен давати для нужденних.

Скруджа зробило щасливим по-справжньому те, що він прийшов на допомогу іншим людям, зробив для них добро. Він відновив спілкування з племінником, допоміг Бобу, став для Крихітки Тома другим батьком, завжди святкував Різдво, був привітним і добрим до інших.

Перший Привид показав Скруджеві те, що відбулось давно у минулому. Привид Давнього Різдва переніс Скруджа у невелике містечко, з якого хлопці роз'їжджалися додому перед Різдвом. Лише один з хлопчиків залишився в школі, бо його не забрали додому. Це був Скрудж. Він сидів за партою і читав книгу про Алі Бабу. Потім Дух переніс Скруджа у інше Різдво. По Скруджа-дитину приїхала сестра, щоб забрати на різдвяні канікули додому...

Самотнє життя у старості й байдужість оточення так вразили Скруджа, що він звернувся з благанням: "Я спокутую Минуле Нинішнім і Майбутнім, і спогади про трьох Духів завжди будуть жити в мені!"

У цьому уривку йдеться про Різдвяну зірку, яка привела трьох волхвів до ясел з новонародженим Ісусом. Ці три мудреці прийшли зі своїми дарами, щоб привітати царя всього світу. Марлі шкодує, що не наслідував їх приклад, тобто не святкував Різдва, не проявляв милосердя, жалю, щедрості до нужденних. Лише після смерті він зрозумів, що жив неправильно, тому тепер вирішив допомогти Скруджеві.

Спершу Скрудж зовсім не повірив своїм очам, вважаючи, що з'їв щось не те і йому привиджується. Щоб довести, що він справжній, привид страшно закричав і несамовито й моторошно загримів ланцюгами. Скрудж так налякався, що ледве не знепритомнів. Потім привид розмотав свою хустку на голові, і в нього відвалилася щелепа. Заламавши руки, Скрудж упав на коліна і почав просити пощади.

Скруджеві стало жаль Крихітки Тіма, а пізніше він розчулився, коли почув у будинку свого племінника пісню, яку колись співала його маленька сестра. Йому здавалося, що якби він чув частіше ці звуки в минулі роки, може, він завжди прагнув би лише добра і щастя собі й людям, і не довелося би духу Джейкоба Марлі вставати з могили. Мандруючи з Духом Нинішнього Різдва, Скрудж зрозумів, що не мав права ображати бідних і потребуючих людей, бо життя кожного надзвичайно цінне.

Ділки не жаліли за Скруджем, не знали подробиць смерті і її причин, не збиралися йти на похорон. Два комерсанти лише поділилися один з одним чуткою про те, що Скрудж "втрапив нарешті чортові в лапи". Тож усім багачам було байдуже щодо його смерті.