Ернст Теодор Амадей Гофман — Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер (Малюк Цахес)

Твір написаний наприкінці творчого шляху Гофмана, 1819 року.

У центрі твору улюблений гофманівський мотив протиставлення двох світів — ілюзорного і буденного, реального. Гофман піддає критиці людські стосунки у реальному світі, бо вони часто засновані на брехні й лицемірстві. Тому великого значення набуває тема боротьби добра і зла як у людському суспільстві, так і в світі фантастичному. Проблемі взаємин між людьми, ставлення до природи, до життя приділено увагу при зображенні головних героїв та їх вчинків.

Балтазар вступає в поєдинок із злодієм, перевертнем, який краде все, що потрапляє йому на очі. Він вступає в конфлікт з суспільством, яке захоплюється Цахесом. Студент змушений боротися проти потвори, рятуючи своє щастя. Тому він і є романтичним героєм.

Ні. Він залишився невігласом, що сприймав усі благодіяння як належне, не докладаючи й найменших зусиль, аби зрівнятися розумом і добротою з тими, чиєю працею й талантом він безсоромно скористався.

Фея, звичайно, бачила, як живе й діє її протеже, адже щомісяця вона розчісувала його волосся чарівним гребінцем. Але, хоч і була невдоволена його поведінкою, продовжувала допомагати чи то з доброти, чи то сподіваючись, що в Цахеса прокинеться сумління. Коли чарівник Альпанус втрутився, то фея спочатку не хотіла здаватися і навіть змагалася з Проспером Альпанусом. Але той зумів переконати фею, показавши їй гороскоп Бальтазара і довівши, що через Цахеса можуть постраждати добрі люди. До того ж чарівний гребінець феї був розбитий. Отож, через усе це фея відступилася від Цахеса.

Одного разу фея побачила біля виснаженої працею жінки потворну маленьку істоту. їй стало шкода матері і цієї дитини, яку ніхто не любив. Тому фея Розабельверде наділила її незвичайним даром: усе гарне, що відбувалося в присутності Цахеса (так звали маленьку потвору), люди приписуватимуть йому. Так і сталося: йому почали приписувати гарні манери, добрі вчинки, розумні промови, наукові досягнення тощо. Сама фея пізніше пояснювала: "Бідний Цахесе! Пасинку природи! Я бажала тобі добра!..

Коли фея прийшла до будинку Ціннобера попрощатися з ним, вона зустріла там його матір. Чи жалкувала та за сином? Скоріше ні. Вона сподівалася, що, може, їй у спадок дістанеться якесь майно чи гроші. Феї було бридко дивитися на цю горе-матір, але все ж вона жаліла бідну жінку. Чому вона не дала цій жінці влади, грошей абощо? Тому що бачила, що вона за людина. У феї вже був сумний досвід щодо сина жінки. Тому вона дала їй можливість заробляти на життя, продаючи прекрасну цибулю. З цього не розбагатієш, але й не будеш бідувати.

Проспер Альпанус розповів, що в голові Цахеса ростуть три червоні волосини, які ховала фея. Пульхер, Фабіан і Бальтазар зуміли висмикнути їх, після чого всі раптом побачили Ціннобера таким потворним, яким він був насправді.

Після того як було викрито Ціннобера, він знову постав карликом для всіх. Але все ще намагався поводитися, як міністр. Та, рятуючись від розлютованого натовпу обдурених людей, він упав у нічну вазу догори ногами й так загинув. Жаліючи його, фея після смерті повернула йому пристойний вигляд. Тепер він нікому не міг завдати лиха.

Ідея казки в тому, аби довести людині, що тільки вона сама господар свого життя. Хто б не дав щось людині в дар, тільки вона може творити своє життя.

Тільки те, що людина заробила ціною власних зусиль, має справжню цінність. Можна навіть якийсь час дурити всіх навкруги своєю значимістю, та собі не збрешеш. Та й неможливо брехати все життя. Тільки сама людина має створити себе, стати особистістю. Твір вчить вірити в добро, в казку, сприймати фантастичне як частину реальності, вірити в незвичайне, бо воно робить наше життя яскравим і різноманітним.