Вільям Шекспір — Гамлет

Інтрига твору пов'язана з помстою принца Гамлета королю Данії Клавдію, який убив його батька. Але ця помста переросла межі особистої ненависті й набуває суспільних мотивів. Конфлікт п'єси полягає у зіткненні застарілих поглядів, що існують у свідомості людей, з новими, хоча далеко й не ідеальними формами життя. Це був час кризи надій і пошуків нових шляхів життя.

Зверніть увагу на художні засоби, використані в цьому тексті.

Гамлета бентежить питання: як бути в такій складній ситуації, чи має він право позбавити життя Клавдія? Цей монолог починається з питання і весь він пройнятий сумнівами. "Бути чи не бути" – вища точка сумнівів Гамлета. Велич задачі й об'єктивна нездійсненність її зумовлюють складність внутрішнього життя і дій Гамлета...

Це драматичний твір з гострим конфліктом особистості з навколишнім світом, у ньому ставляться глибокі філософські питання, він закінчується загибеллю головного героя.

Гамлет просить Гораціо і Марцелло поклястися у тому, що вони нікому не розкажуть про привида і те, що бачили. Друзі поклялися на його мечі, і лише після цього Гамлет міг покластися на них...

Першою реплікою Гамлета у творі є його відповідь королю Клавдію:

Король

…Щасти тобі, Лаерте! Хай повік

На добре діло час тобі слугує.

А ти, небоже Гамлете, мій сину...

Гамлет

(убік)

Хоч родич я, та не такий вже й рідний.

Ця репліка головного героя говорить про те, що він почувається тут чужим, брат його покійного батька, теперішній король Клавдій, не є для Гамлета близькою людиною.

Король хотів дізнатися, чому Гамлет збожеволів чи просто вдає божевільного. Спершу він відправив до Гамлета Розенкранца і Гільденстерна, та вони нічого не дізналися. Тож король і Полоній вирішили заховатися і підслухати розмову Гамлета та Офелії, причому дівчина знала про не наперед.

Гамлет відрізняється благородством, він мислить і діє, виходячи з високих гуманістичних уявлень про людину. Герой зіткнувся з навколишнім світом брехні, зла, зради і блюзнірства. Він людина філософської думки, яка любить роздумувати над тим, що відбувається довкола. Гамлет здатний на міцну і вірну дружбу, людей він цінує за особисті якості, а не за статус у суспільстві. Для Гамлета взірцем у житті був його батько: "В усьому і для всіх він був людина. Вже не побачу рівного йому".

Сцена на цвинтарі одна з найважливіших у п'єсі. Вона сповнена трагізму, бо Гамлет дізнається про смерть Офелії, спостерігає за її похороном. На початку сцени Гораціо і Гамлет стають свідками розмови гробокопів, які давно стали байдужими до чужого горя. Вони розмірковують про те, чи по закону тут хоронитимуть вельможну пані, яка втопилася. Простому гробокопу "Прикро, та й дуже, що теє панство має на цім світі більше прав топитись та вішатись, ніж прості християни"...

Хоч Фортінбрас другорядний персонаж, він згадується впродовж усього твору. Під цим ім'ям заховано два герої: король Норвегії, який загинув, і його син (тут простежується аналогія з Гамлетом-старшим і Гамлетом-молодшим). Король Клавдій, який так боявся вторгнення Норвегії до Данії, загинув, а у кінці твору Фортінбрас разом з армією входить у місто. Тепер він може стати володарем Данії. Хоч у Фортінбраса і Гамлета схожа доля, вони відрізняються характерами. Фортінбрас не мстить за смерть батька, а Гамлет карає винного, гине сам, а разом з ним гене й королева та Лаерт.

Поміркуйте, у чому причина зміни поведінки принца.

У найперші миті, коли Гамлет дізнається від привида правду, пристрасть бере гору: повен ненависті до дядька і відрази до матері, він клянеться помститись за батькове вбивство. Кмітливий розум принца тут-таки знаходить спосіб, з допомогою якого найпростіше досягнути мети: легке божевілля, дивацтво. Дивакові все сходить з рук – навіть убивство короля можна пояснити станом афекту. Ми розстаємося з Гамлетом, коли він іде молитися...