Вільям Шекспір — Гамлет

Гамлет вражений не тільки злочинністю Клавдія, а й усією системою чужих йому принципів життя й моральних понять. Герой знає, що він не може обмежитись лише помстою, бо вбивство Клавдія не змінить світу. Гамлет не відмовляється від помсти, але разом з тим усвідомлює, що завдання його набагато ширше – протидіяти злу загалом.

Спершу Гамлет не здогадувався про те, кого ховають. Він лише зрозумів, що "обряд неповний. Видно, той, Кого несуть, шаленою рукою

Урвав собі життя". Почувши зі слів Лаерта, що у труні лежить Офелія, Гамлет, прибитий горем, з'являється перед усіма і слідом за Лаертом стрибає у могилу дівчини. Чоловіки почали боротися, а коли їх розняли, Гамлет почав доводити, що має право попрощатися, адже справді кохав Офелію. Він кинув Лаерту виклик:

До ста бісів! Кажи, на що ти здатен?

На плач? На бій?..

Читати відповідь повністю →

Подумайте, підтверджує чи спростовує цей епізод чутки про божевілля принца.

Гамлет під маскою божевілля кидає в обличчя лицемірам ту дошкульну й гірку правду про них, якої за інших обставин не зважився б, мабуть, їм висловити – хіба що поділитися нею з другом Гораціо. Гамлет обрав подобу правдомовного дурника, хоча раз по раз наражався на небезпеку викриття, що звело б нанівець саму можливість здійснення його замірів...

Гамлет називає Данію тюрмою і однією з найгірших, бо недавно дізнався, що відбулося насправді з його батьком, бо не може пробачити зраду матері, бо його мучить розлука з Офелією. Він почувається заручником справи честі, адже мусить покарати Клавдія, як пообіцяв це привидові батька. Все це сковує Гамлета, він позбавлений свободи в стінах власного будинку, а навколо його оточують справжні злочинці і брехуни.

…І світові всьому я оповім,

Як сталося те все. То буде повість

Про люті, нелюдські, криваві вчинки,

Про вбивства темні, про страшні розплати,

Про жертви сили, хитрощів і зради

Й насамкінець про той підступний замір,

Що впав на голови призвідцям. Правду

Скажу про все.

Гамлет після сцени на цвинтарі хотів помиритися з Лаертом, однак підступи короля призвели до того, що відбулася битва. Під час неї замість Гамлета отруйний напій випила королева. Лаерт поранив Гамлета, але вони обмінялися зброєю, і Гамлет поранив Лаерта. Той перед смертю розповів, що в усьому, що відбулося, винен король. Гамлет вбив короля, а перед своєю смертю встиг помиритися з Лаертом.

Гамлет вбачає свій обов'язок у тому, щоб помститися за смерть батька. Його здогадки про злочинність Клавдія підтвердилися, тож він мусить щось зробити. Гамлет мусить зробити це, адже душа його батька мучиться, адже його праведний дух не зміг потрапити до раю, бо в хвилину смерті не встиг очиститись від земних гріхів у сповіді й причасті. Тож після розмови з батьком Гамлет, повен ненависті до дядька і відрази до матері, він клянеться помститись за батькове вбивство.

Гамлет переконався у тому, що Клавдій винен. Король уважно дивився п'єсу і, не витримавши випробування, приготованого йому театральною пасткою, одразу ж після сцени вбивства пішов.

Гамлет – освічена людина свого часу, студент прогресивного Віттенберзького університету. Він вміє поглянути на себе збоку, вміє сумніватися, не вірити у те, що здається беззаперечною істиною. Скрізь і в усьому він намагається керуватися розумом, скрізь і в усьому шукає, намагається знайти суть. Після зустрічі з привидом у Гамлетові починається велика боротьба пристрасті з розумом.

Гораціо – найкращий друг Гамлета, якому можна було довіряти: "Мій друже, ти правдивіший за всіх, Кого мені пізнати випадало". Гамлет високої думки про свого друга: "Блаженний той, у кого У згоді розум і гаряче серце, Хто дудкою покірною не стане В устах у вередливої Фортуни". Без зайвих запитань Гораціо погодився допомогти Гамлетові, адже був справжнім другом.